Вибір вірності
Пролог
Українське село жило повільно, підкоряючись неквапливому ритму природи, зміні пір року та давнім традиціям. Тут ніколи не поспішали з висновками, не кидали слів на вітер і не говорили зайвого. Місцеві люди цінували вчинки значно більше, ніж найгучніші чи найкрасивіші обіцянки. Людину тут оцінювали не за тим, що вона розповідає про себе, а за тим, як вона тримається в щоденній важкій роботі, як дивиться прямо в очі співрозмовнику і як приймає відповідальність за свої вчинки.
На вигоні за селом стоїть колодязь. Зруб потемнів, ланцюг у лишайнику, а край, на який ставлять відро, лежить рівно, без жодного шва. Приїжджі, що п'ють із нього воду, нічого не помічають. Їм здається, що так було завжди.
Місцеві знають, що ні.
Вони знають і те, хто його перекладав: підліток, одного літа, щоранку з шостої до обіду. Камінь він вибирав сам у яру, сам тесав, сам вирівнював. Спершу люди відверталися. Потім стали виносити йому воду. Потім просто здоровалися.
Про те, навіщо він це робив, у селі розповідають по-різному. Хтось каже, що за провину. Хтось що за дівчину. Старші кажуть, що це було перше, що він зробив не для того, щоб його похвалили.
Але ця історія почалася задовго до колодязя. Вона почалася з однієї руки, яку ніхто не збирався відпускати.
#5457 в Любовні романи
#2376 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
