РОЗДІЛ 03. Чудернацька допомога і Переїзд

— Ліль, звісно, добре, що ти не захворіла після такого, але, ух, скільки ще разів ті дівчата будуть тебе ображати?? Думаю, Незі вже набридло з ними ворогувати і щоразу втихомирювати! Краще б вони відчепилися від тебе, врешті-решт, — небезпідставо обурювалася Меліна, щиро дивуючись нахабності тих кривдниць, які вчора приставали до Лілі. Неза підтримала її суворим киванням. — І вибачте, що не брала тоді слухавку, я справді в саду була з мамою. Так налякалася, коли побачила від вас стільки пропущених!

Подруги сиділи за столом у їдальні після другої пари. Меліна була вкрай стурбована тими поганими подіями, які сталися з найкращою подругою, адже нахабні дівчиська справді не вперше пакостили їй.

— Треба про це розказати кураторові. Він точно щось з ними зробить, — наполягала вона.

— Але Ліля каже, що не треб, уявляєш?? — роздратовано пирхнула старша сестра постраждалої, закотивши очі.

— Але чому?! — щиро здивувалась Меліна, через що Ліля з провиною зіщулилась. — Лишень подумай, що цього разу вони щось про наших новеньких придумали, тільки б із тебе познущатися!

— Просто, я вважаю, що це справді нічого не змінить... Та уже останній рік минає… — її пригнічена відповідь була очікувано перервана збунтованим голосочком найкращої подруги:

— Повинно змінити, тому що так далі тривати не може! Чи ти хочеш, аби одного разу вони дійсно тебе кислотою облили? Пробач, Лільо, але це вже загроза життю! Про таке аж ніяк не слід мовчати!

— Вона правду каже, — серйозно відгукнулась Неза, сплівши руки на грудях. — Якщо ти настільки несмілива, то до куратора піду я, адже вже давно треба було вирішити цю проблему, — дівчата очікувально глянули на Лілю, а та в неприємному сум'ятті опустила голову. Раптом до їхнього столу підбігла захекана одногрупниця Аня.

— Де ви пропадаєте?? Ми всі зараз повинні бути в одному з відділів медпункту! — «свята трійця» із подивом закліпала.

— Точно! Медогляд! — швидко підійнялася Ліля.

— А то! Він же ж перед кожною прощальною церемонією проводиться! Поспішіть, бо частина хлопців скоро завершить! — підігнала їх новоприбула, після чого вони всі квапливо зібралися і попрямували до потрібної частини академії.

Коли їхній квартет підходив до місця призначення, то почув досить цікаві розмови своїх одногрупниць:

— Дівчата, ви бачили, які у Даніеля м'язи на спині?! А про руки я взагалі мовчу! — мліла одна.

— Так-так! У нього такі біцепси, капець! Хотіла б я їх помацати! — єхидно хихотіла інша.

— А бачили, які в Евола кубики на торсі? — захоплено пищала ще якась дівчина.

— Ой, так! Він сам просто красунчик! — підтримала її решта.

— Тьху! Чого вже ці дівки накурилися? Ніби в нас більше хлопців у групі нема, — набурмосилась Неза, розлючено видихнувши.

— Меліно, а ти чого це почервоніла?.. — з цікавістю зауважила неприродно розпашіле обличчя подруги Ліля.

— Ем, я… Ні, тобі здалося! Мені просто спекотно! — трохи позадкувала Меліна, стараючись прикрити рожеві щоки.

Через хвилин п’ять із медичного кабінету вийшли всі представники сильної статі їхньої невеликої групи, тому дівчата миттєво припинили ті вульгарні балачки, витріщившись на молодиків.

— Заходьте, дамочки! — подала голос медсестра.

— Ідемо! — юрба студенток завалилася до приміщення, яке наскрізь просочилося запахом найрізноманітніших медикаментів, і почалося обстеження.

Кожну дівчину перевіряли на наявність певних хвороб, а за той час хлопці, як і тоді їхні одногрупниці, намагалися підглядати за ними. Евол дуже хотів непомітно зиркнути на приховані під одягом вигини Незиного тіла, вигляд якого вже довгий час його страшенно цікавив. Але це ні в нього, ні в інших, на дівоче щастя, не вдалося, тому що повз якраз проходив куратор і виганьбив парубків за таке сороміцьке заняття.

Повертаючись із академії, тріо подруг розмовляло про те, що час спільного життя Лілі й Нези з майбутніми «чоловіками» вже дуже близько.

Справді, так і було – вдома мама повідомила їм, що ті хлопці можуть переїхати до них навіть цієї суботи. Сестер сильно збентежив озвучений факт, тому вони вирішили після обіду відразу взятися за прибирання будинку, адже, як не дивно, їм хотілося справити про себе гарне перше враження. Та спершу зайнялися клопотом щодо славнозвісної церемонії прощання, яка мала відбутися уже завтра. Підготували сукні, туфлі і різне приладдя, щоб зранку нанести собі легкий макіяж і витворити щось із волоссям. Звичайно, під час цього процесу Меліна була разом із ними і всіляко допомагала визначитися із вбранням, оскільки сама вже все потрібне для свого образу зладила. І тільки по завершенню тієї коломийки дует розпочав «полірування» хати.

Менша стрілка годинника наполегливо наближалася до сьомої вечора. Після того, як причепурили дім, Ліля вирішила прибрати і в себе в кімнаті.

— Ох, я так хвилююсь!.. — не могла змовчати про свої думки вона, старанно витираючи пилюку на більшості горизонтальних поверхонь. — Цікаво, що то за хлопці будуть? І чи поладнаємо ми з ними, взагалі?? До речі, якого милого у мене тут такий безлад?!

— Лілю, коли завершиш, можеш спуститися до кухні – я заварю тобі чай, — обережно заглянула до неї Ріна.

— Угу, красно дякую! — із переживанням відгукнулася та, заметушившись ще більше.

— Якщо знадобиться допомога – крикнеш, — після згоди власниці кімнати так звана покоївка відкланялась.

Вікно було навстіж відчинене, внаслідок чого всередину ненав’язливо заглядало свіже вечірнє повітря, яке мало в собі насичений запах літа, що невпинно наближалося. Через те, що їхній особняк був у передмісті, де-не-де могла чутися мелодійна музика цвіркунів, які знаменували прихід чудової теплої пори.

Робота кипіла у тендітних Ліліних руках. Пізніше, як впоралася із пилом, дівчина заходилася наводити порядок із положенням книжок, різних дрібничок і ще якогось навчального приладдя. Знічев’я до вух, крізь неголосне звучання чергової пісні її плейлисту, долинув незрозумілий шурхіт. Та вона була настільки поглинена прибиранням, що не звернула на нього увагу. Натомість на мить спинилася і замислено звузила сірі очі, перекидаючи пильний погляд то на гору книжок, то на коробки і полицю.