РОЗДІЛ 02. Провина ковбаси і Недолугий «принц»

РОЗДІЛ 02. Провина ковбаси і Недолугий «принц»

Дівчатам здалося, що вони намертво прилипли до ліжка і настільки заціпеніли від здивування, що навіть забули про дихання. Очі були великими, а роти вражено розтуленими, поки сестри, непомітно для них самих, міцно трималися за руки.

— Наше зам-міжжя? Що це за маячня, мамо?? — ледве видусила з себе Неза, шоковано вилупляючись на матір, яка вже більше двох хвилин чекала їхньої реакції.

— Вам не здалося, любі, — видихнула вона, стараючись бути спокійною. — З тим подружжям, із яким я про це домовилася, у мене здавна дуже гарні стосунки, нехай ми вже не бачимося так часто, як раніше. Хоча я досить давно не зустрічалася з їхніми хлопцями, та з відомого мені можу запевнити вас, що вони дуже хороші, добрі і симпатичні. Тому щиро вірю, що ви обов’язково повинні їх собі вподобати. До того ж, аби ви всі краще пізнали одні одних, ми запланували, що ви будете жити з цими юнаками все літо такий собі випробувальний термін. Я їм сказала, що буде непогано, якщо хлопці переїдуть до нас десь двадцятого травня, але це ще не точна дата… — монолог жінки перервав обурений голос Лілі, яка вирішила висловити власне несхвалення цієї ситуації:

— Що це має означати, мам? Ми ж не живемо в стародавні часи, щоб нас видавали за незнайомців! Ти хоч розумієш, наскільки це абсурдно?? Ми що, потрапили на проєкт «Одруження наосліп», чи що?

— А справді на те схоже! — підтримала її Неза, звернувши увагу збентеженої неньки на себе. — Ну а як це ще назвати, чорт забирай?! Ми дійсно повинні з ними одружуватися? Із зовсім не знайомими нам людьми?? Хіба це нормально, мам?! Таке враження, що нам хтось «зверху» присудив долю якихось дурнуватих казкових принцес! Лишень послухайте, як це збоку звучить!

— Та й, врешті-решт, можна ж би було хоч спитати нашої думки. Якщо ти вирішила так пожартувати, то це зовсім не смішно, — Ліля не без підстав насупилась і розгнівано подивилася на рідну жінку, яка після вислуховування їхніх слів важко зітхнула.

— Готові знову мене слухати? — стримано поцікавилась вона, схрестивши руки на грудях. Олівія розуміла реакцію доньок і навіть не чекала іншої, проте їй все одно було неприємно чути ображено-злі голоси рідних кровиночок у свій бік. Дівчата довгу мить помовчали, а тоді з гнітливістю погодилися. — Зрозумійте, що ніхто вас змушувати не буде, якщо вам жоден з хлопців не сподобається і ви не хотітимете з ним одружитися. Я ж казала про випробувальний термін, пам’ятаєте? От поживете з ними трохи, придивитеся до них, вони – до вас, а там вже, думаю, будемо бачити.

— А що це за хлопці хоча б? — Ліля з відчаєм звела брови, ледве вгамувавши ураган негативних емоцій, який вирував у її єстві.

— Не можу вам сказати, дівчатка, нехай це буде секретом. Ось тут це справді схоже на «Одруження наосліп»... — зніяковіло посміхнулася жінка.

— А чому ти це влаштувала, мамо? Ти боїшся, що ми не знайдемо собі нормальних чоловіків, чи як? — набурмосилася Неза, скривджено зціпивши зуби.

— Ні, я довіряю вам у цьому плані, квіточки, і ніколи не хотіла обмежувати, але… Пробачте, будь ласка, та поки що я не можу сказати вам справжню причину цих своїх дій… — з провиною відвела стомлені сірі очі мати. Дівчата зневірено видихнули. Кожна з них з усієї сили намагалася розумно осмислити дану ситуацію, але, що не кажи, зробити це було зовсім не просто.

— Я дуже сподіваюсь, що ця причина достатньо вагома, аби так чинити, — приречено вичавила з себе Ліля. — До речі, а це нічого, що з нами ще Ріна живе?

— Не думаю, що вона якось заважатиме розвитку ваших стосунків, до того ж у неї робота є… — замислилася ненька. — І все ж я переконана, що це буде так погано, любі. Просто спробуєте для себе щось нове, та й літо буде цікавішим, — вона підійшла до доньок і ласкаво погладила їхні маківки. — Допоки не дізнаєтесь причину, я прошу вас не ображатися на мене і постаратися прийняти це все.

— Тобто, якщо ми нікого з них не полюбимо, то нам не влаштують весілля? Я правильно зрозуміла? — з дивною надією подивилася на неї Ліля.

— Так, все правильно. Ніхто не матиме права вас змушувати до цього.

— Хоч це тішить, — одночасно сказали сестри, і з цим відчули, наче з їхніх пліч зсунулася невидима гора.

— Щоб там не було, я сподіваюся, що ви з ними поладнаєте і все буде добре. Вірю, що і їм, і вам буде цікаво проводити разом це літо, — жінка всміхнулась, відійшла від них і попрямувала до дверей. — Вже пізно, тож лягайте, а то завтра знову будете спізнюватися. На добраніч, — після цих слів вона покинула помешкання Лілі і залишила дівчат наодинці з шаленими думками, які досі невтримно вертілися у їхніх головах.

Сестри якийсь сиділи тихо. Кожна по-своєму обдумувала все щойнопочуте і ніяк не могла відірватися від роздумів про своє подальше майбутнє.

Неза відчайдушно намагалася повірити в той факт, що ця, за її словами, дурнувата доля якихось казкових принцес сталася саме з нею (ну і з її сестрою також). А Ліля, зі свого боку, теж не могла збагнути всю серйозність і правдивість маминих слів, які прозвучали в цій кімнаті ще декілька хвилин тому. І заспокоювало обох дівчат лише те, що, якщо вони не закохаються у когось із тих хлопців, то не будуть змушені з ними одружуватися.

Невідомо, скільки часу тривало мовчання, та згодом Неза відпустила Ліліну руку і, піднявшись з ліжка, повільно поплелася до виходу з приміщення.

— Гарної тобі ночі. Хоча я не думаю, що нам вдасться нормально поспати... — замислено сказала вона, переступаючи поріг.

— Твоя правда, Незо, добраніч, — тихо промовила Ліля. Після цього двері зачинились. Дівчина лягла на ліжко і повільно обійняла подушку, наче та могла хоч трохи перейняти собі всі її переживання. Так – їй потрібно подумати. Їм всім потрібно подумати...

*****

Новий день у дівчат, як не дивно, почався із запізнення. Ліля, квапливо виходячи з ванни, почула Рінин голос, який долинав із кухні:

— Лі-іль, мені здається, що Неза ще не встала! — гучно заявила покоївка, помішуючи їхню вівсянку зі злаками. Робоча зміна дівчини часто була після обіду, тому вона зазвичай допомагала сестрам зі сніданком, оскільки місце роботи їхньої мами було доволі далеко, тому та завжди вставала значно раніше, переважно не маючи змоги зустрітися з ними зранку.