РОЗДІЛ 31. Оформлення загону і Страх за життя

Після того, як славнозвісне тріо опинилося на території королівського палацу, Ліля залишила Мері з Елом і поспішила до гуртожитку королівських загонів, куди їй сказала піти Ріна за допомогою так званого папірусу. Поки перекидувалася словами з Ріною, мимоволі зауважила на пожовклому папері, що час зараз уже наближався до обіднього, тобто вона досить довго спала, перш ніж сестри Гіфгорн її збудили.

Дорогу до цього будинку молодиця ще не встигла забути, та й було це місце недалеко, тому дісталася туди без проблем і більш-менш швидко.

— Що трапилося? — захекана Ліля підійшла до друзів, які всією групою скупчилися біля входу у своє майбутнє тимчасове житло.

Спершу напарники радісно привітали дівчину з тим, що її старання допомогли звільнити Ела, про що вже й до них дійшла звістка, як і до всіх загонів. А потім, коли вона побачила Джета, Віві, Айнера і ще одну незнайому дівчину, їй Даніель відповів, що на завдання вони відправляться пізно ввечері, щоб на ранок прибути до Везертауну, а зараз начебто повинні вибирати колір обладунків для свого загону, але треба почекати на капітана першого.

Дівчина почала очікувально гомоніти разом з усіма товаришами, поки через хвилин десять-п'ятнадцять із прочинених дверей найнижчого поверху гуртожитку не вийшов рославий воїн, статне тіло якого повністю покривали лати із золотими, білими й зеленими кольорами.

Чоловік зупинився за крок до натовпу молодих людей і всі вони миттєво затихли, звернувши на нього цікаву увагу.

— Це і є капітан першого, — обережно прошепотіла Меліна до двох сестер, що уважно вивчали новоприбулу особу допитливими поглядами.

— І чого ви тут зібралися, немов табун безпорадних овець? — прозвучав строгий і низький голос лицаря, трохи здеформований наявністю армета. — Я хіба не казав, що все може проводитись без мене? — він прискіпливо глянув на своїх підданих, а ті лише нерозуміюче перезирнулися. Далі поправив на спині двометрову алебарду, що кріпилися до латів спеціальною застібкою, і почав крокувати в протилежний від їхньої юрби бік. — Джете, маємо невеличке завдання. Ходи, ти мені потрібен, — серйозно звернувся капітан до демона, через що інший, схаменувшись, одним рухом перекинув Віві через плече і поквапився за ним. Дівчина ще якийсь час могла небезпідставно обурюватися, а далі, як було видно, так званий Бальт щось роздратовано гаркнув до жовтоокого молодика і той відразу чемно поставив горем нажиту напарницю на землю.

— Що ж, на завдання із вами відправимося саме ми з капітаном, тому нумо знайомитися, — тоненьким голосом заговорила до шостого загону гостровуха незнайомка з русявим волоссям, що водоспадом лягало на її тендітні плечі. Кругленьке й акуратне обличчя прикрасила тепла усмішка, яка розтягнула ніжно-рожеві пухкі губи, а у великих очах, що переливалися відтінками лайму, сяяла привітність.

Після звучання її слів усі «дикі» підійшли ближче до дівчини, біля якої спокійно стояв Айнер.

— Ізабелла Раннé, але можна кликати просто Беллою. Член першого загону, в команді з Анером, із яким ви вже знайомі. Я спеціалізуюся на володінні двома тесаками, — ельфійка до кожного схилила голову, приклавши руку до грудей, а тоді почала слухати їхні імена з прізвищами.

— І чому капітан залишив це саме на нас? — наче сам до себе невдоволено поцікавився Айнер, а вже за секунду звернувся до них, коли ті закінчили привітно й схвильовано теревенити з його напарницею: — Отже, ви всі тут зібралися, щоб вибрати кольори вашого бойового вбрання. Тільки-но з цим все вирішиться, параметри відправлять до одного герцога, що володіє виробництвом обладунків, більше про це вам знати не потрібно. А зараз, як бачите, тут стоять експонати з бронею кожного із загонів. Можете спершу порозглядати їх, а тоді приступити до обговорення вигляду своїх, — він вказав на дерев’яні опудала, що були вбрані у відповідні лати і над кожним із яких була табличка з назвою загону. «Дикі» поволі наблизилися до тих конструкцій і почали досліджувати їх.

Військове вбрання п’ятого загону, «Сталевого листа», було фіолетового, чорного і зелено-морського кольорів. Айнер додав, поміж тим, що, швидше за все, за тих вояків все вирішив їхній капітан, а вони й не були проти.

Обладунки Ріниної «Кармінової ромашки» мали червоні, жовті й металічні кольори.

«Смарагдові крила» ж вибрали собі броню із темно-зеленим, білим і вугільними.

«Демони піднебесся», себто другий загін, основним захотіли червоний колір, а далі – трішки чорного і відтінки сірого.

А перший, що носить назву «Онікс», мав такі ж кольори, як і вбрання капітана, якого вони якраз недавно бачили.

— Всі обладунки зроблені з однакових матеріалів, лишень кольори відрізняються і де-не-де візерунки. А дизайн у всіх майже однаковий, тому що коли мова йде про життя, ніхто не збирається вибирати те, що не зможе тебе захистити, — взяла слово Ізабелла, ставши біля опудала з обладунками свого загону.

— Тож, ви їх розглядайте. Ми навіть дамо вам карточки з олівцями, щоб так було легше підбирати кольори і визначитися з їхнім положенням на броні. У разі виникнення якихось запитань або коли все вирішите, скажете нам із Беллою. Ми будемо сидіти неподалік, — Айнер дав їм потрібні матеріали, вказав на лавку зі столом, що стояла під стінами гуртожитку, і, побачивши їхню незвично насторожену згоду, попрямував туди.

— Він щось сьогодні не в настрої, пробачайте, — з провиною підморгнула новим знайомим ельфійка, а тоді поспішила до парубка. — О, а ще придумайте собі назву! Успіхів! — по дорозі наостанок голосно додала вона.

Спершу всі десяток коротеньких секунд аналізували почуту інформацію, а вже згодом приступили до кращого роздивляння тих обладунків.

У процесі обговорень основних кольорів їхніх майбутніх латів Ліля довідалася, що Неза вже встигла сходити до потрібного лікаря, до якого її провели Мідас із Еволом. Ця новина дуже втішила молодицю, а ще збудила приспану на певний час совість, адже, попри всі події з Елеазаром, вона зовсім забула про те, що без потрібної медичної допомоги її рідна сестра могла померти. Тому молодша Фрінке відразу поспішила попросити пробачення у старшої, повністю усвідомивши свою недавню халатну поведінку стосовно неї. Інша відмахувалася й казала їй не гризтися через це, адже це вже позаду і все добре.