РОЗДІЛ 18. Винуватиця зла і «Тільки тепер назавжди»

Провівши ніч в одному з найдешевших хостелів міста, позаяк в домі Еллі вся ватага не помістилася б точно, всі зустрілися в парку, що був недалеко від її будинку. Еллі знову залишила доньку з бабусею, але цього разу попросила стареньку, щоб вони відправилися в інше місто, а то хтозна, можливо, Адель захоче щось заподіяти малечі. Треба бути впевненими, що Бі буде в безпеці.

Година була ранньою. Поротягом розмови про подальший план дій Елеазар розповів Еллі, Нефу і Селейні про те, що шістка «диких» насправді не з цього світу. Тріо було дуже шокованим такою раптовою інформацією, а потім стало цікаво випитуватися в них всяке про так званий Людський світ, що ті аж знітилися й розгубилися від такої цікавості нових друзів.

— А Адель хіба не живе в замку? Вона ж принцеса як-не-як, — припустив Айнер, крокуючи з місця на місце, поки інші або сиділи, або стояли.

— Я думаю, що вона живе десь поблизу, тому що може приходити до мене кожен день. Або кожного разу використовує магію, аби переміщатися… Та навряд вона так часто її витрачає на це, тому я такі висновки зробила, адже, якби Адель жила справді в королівському замку, то для неї було б великою морокою так за мною стежити. Але… Де саме вона живе на даний момент, я не знаю... Це місто, попри близькість із територією Міронези, також недалеко від кордону з Мареонесом, тож цілком можливо, що вона десь на території свого королівства і живе. Інакше бути не може, — замислено мовила Еллі.

— Тоді… де нам її шукати? — відчайдушно запитала Ріна.

— А може, зачекати, доки вона сама не прийде сюди? Тобто до Еллі, — припустив Елеазар, звернувши їхню увагу на себе. Товариші стривожено замислилися.

— Ви впевнені, що це не вийде на гірше? — занепокоїлась Селейна, звернувшись відразу до всіх.

— Це вже побачимо. Еллі буде не одна, — запевнила її молодша Гіфгорн.

— Цього я й чекала.

Неподалік несподівано прозвучав незнайомий більшості голос. Всі швидко обернулися на його джерело і побачили високу русалку з чорним хвостом, який нагадував радше не той, що у риб, а той, що у вугрів. Шкіра незнайомки була темно-сірою, волосся довгим, прямим і кольору малини. Дівчина мала довгі ельфійські вуха зі срібними кульчиками і великі чорні роги, які росли з голови майже вертикально. В руках з довгими чорними нігтями вона тримала посох, який був пів місяцеподібної форми, схожої на той, що у Мері, але виглядав більш кволим.

«Дикі» здригнулися, коли зауважили, що моторошна русалка, крім двох червоних очей, мала третє, яке було в неї на чолі. Також кілька таких же очей були в неї на хвості, саме в тому місці, де стегна. Хижа посмішка відвідала лице незнайомки, поки вона тримала руку на роті Еллі, яка була наляканою і не знала, що робити, перестрашено дивлячись на товаришів.

— Не підходьте, а то я відірву їй язик, — відразу зупинила вона Нефову спробу кинутися до них, насупивши куці чорні брови. Останній злісно зашипів і тихо вилаявся, але таки зупинився, хоч і дуже знехотя, побачивши вже заплакані очі коханої, які й так не могли його нормально бачити.

— Що ти, в біса, хочеш?! Відпусти її!! — крикнув він, стиснувши кулаки. У червоних очах відображалася лють, а русалка знову хижо посміхнулася, показавши невеличкі ікла.

— Я думаю, ви вже зрозуміли, хто я. Тому не буду називатися, — її посох розчинився у повітрі й уже вільною рукою вона почала грайливо крутити світло-синє волосся Еллі на пальці, в той час як та злякано дивилася на неї і намагалася не рухатися, щоб не заподіяти собі самій більшої шкоди. — Все просто: я хочу, щоб ти страждав, принце. Навіть якщо ти вже відрікся від престолу. Мені треба бути певною, що ти точно не будеш здатен знову заявити на нього права. А коли досягну того, що хочу, візьмуся за принцеску, адже вона має бути наступною королевою... — ледь надавивши, вона провела гострим нігтем по ніжній рожевій дівочій щоці, після чого з того місця повільно потекла червона рідина. Еллі заскиглила, а Неф смикнувся, ледве стримавши себе на місці. — І, повір мені, ти будеш страждати. Як і твоя сестра. Я тобі обіцяю, — це було останнє, що мовила темна русалка, перед тим як її тіло й тіло Еллі засвітилося багряним кольором, після чого вони обидві зникли.

— Ні-і!! — Нефові коліна різко приземлилися на бруківку, коли він дістався того місця, де секунду тому стояла Адель з Еллі. — Трясця! Трясця! Трясця! — міцно стиснені кулаки нещадно лупцювали землю, не шкодуючи ні сил, ні рук. Згодом на кісточках виступила кров, змусивши принца трохи послабити силу ударів. — Лайно!.. — кулак в який раз, але вже повільніше торкнувся бруківки. — Я не мав її залишати ні на мить! Мав тримати за руку, навіть якщо боляче!.. Тому не зміг її захистити! Слабак!.. А ще смію казати, що все буде добре! Дурень!.. Не зміг її вберегти, нездара! Дідько, та що я мо…

Чийсь кулак, раптово зустрівшись із лицем молодика, змусив його несподівано замовчати. Неф повалився на землю, не витримавши сили удару. Елеазар присів над ним і схопив його за комір обома руками.

— Опануй себе, холера ясна! Ти хто такий, взагалі?! Принц чи якась там шмата, яка дозволить об себе витирати ноги першому зустрічному?! Нефе, невже ти так просто даси себе зламати?! Хочеш, щоб її смерть справді стала правдою?! Я в це не повірю! Для чого ж ми тоді всі сюди прийшли?! Скажи мені на милість! — принц розгублено і вже заплакано вдивлявся у серйозні очі Ела, в той час як той йому це все кричав, смикаючи комір сорочки. — Припини побиватися і шкодувати! Почни діяти, врешті-решт! Ти повинен показати цій стерві, чого ти вартий! Зрозумів мене?! Мовиш хоч іще одне жалісливе слово, і я тобі так само дам в щелепу, як нещодавно! — Елеазар секунду змовчав, питально дивлячись на друга, а потім видихнув: — Ну ж бо, підіймайся. Ми повинні йти рятувати її, а не сидіти склавши руки, — він повільно піднявся, попередньо відпустивши Нефа, після чого подав йому руку. Той шоковано й несміливо прийняв допомогу.

— Дякую, друже... — піднявшись, Неф витер кров, яка виступила на кулаках.