РОЗДІЛ 1

Ніч повільно опускається немов найтемніша пітьма, яка швидкими темпами поглинає світло, що ще залишилося  на Академію Ноктум, це був Величезний замок із чорного обсидіану, який здіймався над гірськими вершинами, немов вирізаний із самої темряви. Його численні вежі немов торкалися хмар, а магічний купол захисту мерехтів у небі сріблястими відблисками немов світлячки. У світлі місяця Академія здавалася живою і неіснуючою магічною істотою, яка дрімала вже сотні років і яка тепер повільно почала прокидатися.

На найвищій вежі, у кабінеті директора, горів вогонь у каміні і серед тієї тиши було чутно лише його тріскотіння, яке поглинає маленькі гілки дерев. Директор Северес, чоловік років під девяносто, а може й більше, зморшкуватий, сивий, із довгою сивою бородою до грудної клітки, як завжди писали в казках, стояв біля широкого вікна і дивився то в долину яка простягається на кілометри до самих гір, то на зоряне небо, яке освітлював великий круглий місяць. Його темний плащ ледь ворушився від легенького протягу який був від легкого ледь помітного вітерцю, а на суворому обличчі застиг вираз глибокої тривоги про майбутнє, яке наближалося.

 За його спиною сиділа його давня та вірна подруга та заступниця Агнес, жінка у віці трошки менше за нього, з білявим від сивини волоссям, яке при світлі навіть виблискувало, так і не скажеш що це був її природний колір, зібраним у тугий пучок, обличчя в зморшках, але вона виглядала молодше на свій вік, можливо це все магія, або просто добре збереглася, в простому нічим непримітному чорному костюмі. Вона уважно спостерігала за директором, який немов застиг біля вікна, але не промовляючи жодного слова, просто чекала, але не довго. Коли терпець нарешті увірвався вона тихо промовила:

— Ти вже годину дивишся на те небо, — нарешті промовила вона. — невже ти сподіваєшся побачити відповідь серед простих безмовних зірок?

Северес сумно посміхнувся, і відповів:

— Відповідь я вже знаю. Просто не хочу її приймати.

Агнес мовчки дивилася на старовинний сувій, що лежав на столі, і сумно промовила

— Пророцтво...

— Так, Агнес

Директор повільно підійшов до столу. Його пальці торкнулися пожовклого старого пергаменту. У ту ж мить золоті руни ожили. По кімнаті розлився м'який золотий блиск, немов золоті нитки розлетілися по кімнаті

— Сто років, Агнес... Сто років ми чекали цього дня!

— І весь цей час сподівалися, що провидець помилився.

— Морвейн ніколи не помилявся.

—  так це і є найгірше 

У кімнаті стало тихо. За вікном пролунав далекий грім.

— Бар'єр слабшає, — продовжив Северес. — Магія Ноктуму зникає швидше, ніж ми прогнозували.

— Скільки в нас часу залишилося?

— Не більше року.

Агнес різко підвела голову.

— Року?!

— так Агнес

— але це дуже мало часу!

— знаю, тому якщо пророцтво не здійсниться вчасно — Академія впаде.

Від цих слів навіть полум'я в каміні ніби стало тьмянішим. Агнес важко опустилася назад в крісло.

— Тоді ми повинні знайти її.

Северес кивнув і відповів:

— Ми вже знайшли.

— вона та сама?

—  так

—  це точно?

—  абсолютно, дівчину звати Зоя..

— все точно перевірено?

— Так.

Він зробив рух рукою. У повітрі виникло магічне дзеркало. У ньому з'явилося обличчя дівчини років двадцяти з хвостиком. Темне волосся спадало на плечі, а в зелених очах світилися цікавість і доброта.

— так це воня я відчуваю, ця дівчина Зоя… та сама 

— Вона навіть не знає, ким є насправді, — тихо сказав Северес. — У її жилах тече магія, якої світ не бачив кілька століть.

Агнес уважно вдивлялася у зображення, немов хтіла там побачити чого не бачили інші

— Вона виглядає звичайною.

— Саме тому її так важко було знайти.

Директор відкрив другу частину сувою. На пергаменті з'явилися три фігури. Дівчина. Вампір. Вовк.

— Стас і Артур, — одразу зрозуміла Агнес.

— Молодий глава клану вампірів та глава перевертнів.

— Вони ненавидять один одного.

— Саме тому пророцтво їх і обрало.

Агнес фиркнула.

— Іноді мені здається, що давні провидці мали дивне почуття гумору.

Вперше за вечір Северес усміхнувся.

— Можливо.

Раптом руни на сувої спалахнули яскравим світлом. У повітрі пролунали слова стародавньою мовою. А потім з'явився переклад:

«Обрана отримає поклик. Вампір і Вовк знайдуть її. Троє пройдуть крізь темряву. І Ноктум буде врятований.»