Глава шоста: Вузол , який можна лише розрубати

 Маша Нерест розкладала свої речі, у відведеній їй кімнаті. Таксист виявися настільки люб'язним, що не став знімати за простій. Розкладаючи по полицях шафи свої речі, хай вони були відносно "старі", але навіть найнеобхіднішого набилося на дві спортивних сумки, вона обдумувала майбутню розмову. 

 Абагейл Ван Вуйц з Аркадіем Гвоздем повернулися під ранок, що для власника нічного клубу з помічницею була звична справа. Несподівано для всіх , та і для неї самої, Абагейл сподобалося на пару зі своїм коханим керувати клубом. Не просто командувати "піди туди", "принеси то", а саме керувати. Вникати в суть справи, контролювати процес, розробляти якісь власні рішення і варіанти. I завдяки їй,  її оригінальним ідеям, клуб став ще більш популярним. 

 Маша зустріла їх виходячи в коридор, з чашкою чаю. 

- Ти ще, чи вже, не спиш - з порогу сказав Аркадій Гвоздь.

- Та якось не спалося. - відповіла Маша. 

- Так до нас би заїхала - запропонувала Абагейл - Потусила б трохи, зняла напругу. 

- Я пропустила багато по роботi, надолужувати довелося. Після напруженого дня тусити якось не хочеться. Хочеться просто відпочити. Подивитися на водну гладь Дніпра, на фіранці улюбленого ресторану попити каву з тістечком. 

 Секундна паніка в очах Абагейл. 

- А чаю непогано було б. Ато на дворі дощ, а в мене, як на зло, колесо спустило. Довелося під дощем міняти, промок до нитки. 

- Так чого ти. Давай на кухню, окріп є . 

- Спочатку в сухе переодягнеться, бо можеш застудитися. 

- Зараз переодягнуся - сказав Аркадій Гвоздь, заходячи до кімнати. 

 Абагейл підбігла до Маші, і хотіла було щось сказати, але вона поклала свій палець  їй на губи. 

- Тихо, потім поговоримо. 

 Далi Аркадій Гвозьдь зайшов на кухню у своїх капцях-кроликах , що тут же викликало посмішки в дівчат. 

- Слухай Абi - почав він, вмощуючись на стілець, і роблячи перший ковток. - я розумію Маша. Але чого ти смієшся? Ти ж мені ці капці подарувала. 

 Далi послідувала звичайна, нічим непримітна світська бесіда, до поки Аркадій не допив чаю. 

- Зігрівся - констатував він факт - піду я спати. А ви як? 

- Ми ще поговоримо тут. Про своє, про дівоче. - сказала Абагейл. 

- Добре, пощебечіть тут трохи. - сказав Аркадій піднімаючись, поцілувавши в щічку Абі додав : 

- На добраніч люба. 

- На добраніч милий. 

- Солодких снів Машо. 

- Дякую 

 Коли Аркадій пішов в кімнату, Маша буквально пришпилила поглядом Абагейл. 

- Не дивись на мене так. 

- Як? 

- Ось так, як ти. 

- Може ще скажеш "Ти все не так зрозуміла". 

- Ну для цього мені треба знати, що ти, власне кажучи, бачила. 

-  О дев'ятій, початок десятої, я вирішила відпочити від трудів праведних. Під'їхала до нашого улюбленого ресторану на березi Дніпра. Дивлюсь, а там ти сидиш з якимось чоловіком. I ваша розмова БІЛЬШ ніж дружня. 

- Ну тут ти... Хоча певною мірою ти права. Але не так, як ти подумала. Словом - я там зустрічалася з Денисом Магловим. 

 Повисла пауза. Коли вона затягнулася Маша, не приховуючи повного нерозуміння співбесідниці, сказала: 

 - От ти зараз це промовила з таким виглядом, наче  однією фразою розставила все по полицях. 

- Ти знаєш як воно, працювати в спецслужбi? 

- Звісно знаю.Я ж по перемінно на ГРУ, ЦРУ, Моссад працювала. I на вашу МІ- 6 халтурила - Маша як могла, старалася стримати посмішку , яка сама лізла на обличчя. Вийшло не дуже.

- Я взагалі-то серйозно питаю - образилася співрозмовниця. 

- Ну звідки мені знати ...

- Це самотність - перебила Машу Абагейл. 

- Не розумію?

- У них же там все секретно. Один колега, гадки не має чим займаються інші. Якщо почнеш з кимось дружні відносини налагоджувати, то  в розробку візьме ... зараз секунду - Абагейл наморщила лоба , дещо пригадуючи ,  і видавила з себе - "Служба Власної Безпеки". 

- А це ще що за звір? 

- Контррозвідка в контррозвідцi. Запідозрять що ти шпигун, що ти контакт налагоджуєш аби мати доступ до інформації. А від такої підозри дуже важко відмитися.

- Він що, тобі щось про службу свою розповідає? - перелякалася Маша Нерест. 

- Ну не будь, хоча б ти параноїком! Ми з ним фільми, книги обговорюємо. Страви різних кухонь,  та  банально про погоду потеревенимо. Він же настільки самотній, що йому навіть парою слiв нізким перекинутися. 

- А - кивок в бік їх кімнати - він знає? 

 Дівчина смутилася, і устидливо відвела погляд в бік. 

- Абi?!!

- Та що Абi? Ну мені не сподобалося б, як би він з якоюсь своєю колишньою зустрічався. I я не хочу, аби у нас через це, були якісь скандали і суперечки. Маша - дівчина вологими очима подивилася на подругу - ми з ним просто друзi. На малесеньку частинку більше, чим просто друзi. Але як це Аркадію пояснити? 

- Знаєш подруго, він в тебе якось на Отелло не тягне. 

- Та тут будь-хто ревнувати буде. Розповісти я не можу. Це ж почнуться з'ясовування стосунків, допити, ревнощі. А припинити спілкування з Денисом я не можу. Це.. це ... це як викинути з дому старого, кволого, хворого собаку, який вiрою і правдою роками служив. 

 Маша встала, підійшла і обняла готову розплакатися дівчину. Погладжуючи її  по голові, вона заспокоювала дівчину: 

- Абi , маленька, заспокойся. Ти робиш гарну справу , ти допомагаєш тому, кому ти потрібна. - про себе думаючи :

" Класно все-таки наша контора працює. Так дитину накрутили.  I було б з чого. З мухи, ну максимум з комаря, цілого мамонта роздули. Уміти ж треба." 

- Ти мене розумієш? - Абагейл подивилася на неї вологими очима. 

 Маша дістала хустинку, витерла обличчя дівчини і посміхнувшись сказала: 

- Звісно ж я тебе розумію. Ти добра, чуйна, гарна дівчина. Ти допомогла тому, хто потребував допомоги. Ти можеш пишатися собою.