Частина перша. День перший.

День 1

У реальному світі Яро працював архіваріусом у старому, майже забутому відділі міської бібліотеки. Серед стосів запилених томів та пожовклих рукописів він відчував себе набагато комфортніше, ніж у гамірному сучасному світі. Його колеги вважали його дивакуватим одинаком, але насправді за його спокійною зовнішністю ховався невгамовний дослідницький дух.

Багато років тому, після загадкової смерті його діда, відомого колекціонера окультних артефактів, Яро успадкував не лише його старовинний будинок, але й його незавершені дослідження. Дід вірив у існування сновидних світів та їхній вплив на реальність, і його щоденники були сповнені дивних записів про усвідомлені сни, астральні подорожі та пошуки містичних знань.

Смерть діда так і залишилася нерозгаданою. Офіційною версією був серцевий напад, але Яро завжди відчував, що за цим стоїть щось більше. Деякі записи в дідових щоденниках обривалися на півслові, інші були зашифровані невідомими символами. Яро підозрював, що його дід натрапив на якусь небезпечну таємницю.

Вдень, серед бібліотечних полиць, Яро продовжував розшифровувати дідові записи, шукаючи ключ до його смерті та розуміння його досліджень. Він вивчав стародавні мови, окультні символи та міфологію різних культур, намагаючись зібрати розрізнені фрагменти головоломки.

Одного разу він натрапив на згадку про рідкісну книгу – "Ключі Сновидіння", яка, за легендами, містила знання про перехід між світами снів та реальності. Дід вважав, що ця книга може бути пов'язана з Дзеркалом Вічності, про яке він також згадував у своїх записах.

З того часу пошуки "Ключів Сновидіння" стали нав'язливою ідеєю для Яро. Він розшукував будь-які згадки про цю книгу в архівах, приватних колекціях та антикварних магазинах. Його реальне життя перетворилося на детективну історію, де кожна знайдена зачіпка могла наблизити його до розгадки таємниці діда і, можливо, пролити світло на його власні сновидні подорожі.

Іноді Яро відчував, що межа між його денними пошуками та нічними мандрами стирається. Символи, які він бачив у снах, з'являлися на сторінках стародавніх книг. Відчуття присутності Кріона у сновидному світі знаходило відгук у ледь вловимих відчуттях у реальності – раптових поривах вітру, дивних шепотах у тиші.

Яро розумів, що його життя переплелося з містичною історією, яка сягала корінням у минуле і вела його у невідоме майбутнє – як у світі снів, так і в реальності.

Ранок Яро розпочався так, як і більшість його днів – з ароматної філіжанки свіжозвареної кави. Її гіркуватий запах розливався по кімнаті, розганяючи залишки сну та повертаючи його до реальності. Сидячи біля вікна старого дідового будинку, Яро дивився на перші промені сонця, що пробивалися крізь густе листя старого горіха у дворі.

Смакуючи кожен ковток гарячого напою, він подумки повертався до подій минулої ночі. Образ Кріона, відчуття встановленого зв'язку та перші кроки у загадковому світі Плетива Тіней та Відлунь все ще були свіжими у його пам'яті. Пошуки Дзеркала Вічності здавалися далекою, але водночас захопливою метою.

Але реальність не відпускала. На столі лежала розкрита папка з копіями дідових щоденників, чекаючи на його уважний погляд. Вчора ввечері Яро натрапив на новий, зашифрований фрагмент, який, на його думку, міг містити згадку про "Ключі Сновидіння". Символи були невідомі, але деякі з них здавалися дивно знайомими, наче він бачив їх мигцем у снах.

Поставивши порожню філіжанку, Яро зосередився на розшифровці. Він дістав свої нотатки з порівняльним аналізом різних окультних систем письма та міфологічних символів. Кожна знайдена зачіпка, кожен розгаданий символ наближав його не лише до розуміння дідових досліджень, але й, можливо, до розгадки його смерті.

Раптово його увагу привернув один символ. Він уже бачив його раніше – не у книгах, а у сні, миттєво промайнувши на стіні Вежі Згаслих. Серце Яро забилося швидше. Невже світ сновидінь та реальність починали переплітатися ще тісніше?

З новим натхненням Яро продовжив свою роботу, відчуваючи, що ранкова кава стала не просто початком дня, а початком нового етапу його подвійного розслідування – у світі снів та у реальності. 

Яро обережно зібрав розшифровані папери та свої нотатки в папку, відклавши її на край масивного дідового столу, вкритого різьбою. Залишки ранкової кави він долив у свою улюблену керамічну філіжанку з зображенням сови, і, зробивши останній ковток, підставив обличчя теплим сонячним променям, що заглянули у вікно.

Годинник на стіні показував, що час збігає, і йому потрібно було вирушати на роботу. Стара бібліотека чекала на свого дивакуватого архіваріуса. Яро підвівся, відчуваючи легку втому після напруженої ночі у світі сновидінь та ранкових роздумів над дідовими записами.

Він кинув погляд на папку з дослідженнями. З кожним розгаданим символом, з кожною знайденою зачіпкою, таємниця смерті діда та існування "Ключів Сновидіння" здавалися все ближчими. І той миттєвий спалах знайомого символу зі сну на сторінках старого рукопису додав його рішучості.

Зачинивши вікно, Яро взяв свою стару шкіряну сумку та вийшов з будинку. День обіцяв бути звичайним – пил столітніх книг, тиша читальних залів, нескінченні ряди полиць. Але в глибині душі Яро відчував, що ця буденність є лише тонкою завісою, що приховує інший, містичний світ, який все наполегливіше проникає в його реальність. І він знав, що з настанням ночі його чекає нове занурення у Плетива Тіней та Відлунь, де на нього чекає Кріон та нерозгадані таємниц

і Забутих Спогадів.

Дорогою до роботи Яро насолоджувався майже літнім теплим ранком. Залишивши своє стареньке авто на звичній стоянці неподалік центрального парку, він вирішив пройтися пішки. До бібліотеки було не так і далеко, якихось пів години неспішної ходи.

Сонячні промені лагідно зігрівали обличчя, а легкий вітерець доносив п'янкі аромати квітучих каштанів та бузку, що рясно розцвіли вздовж вулиць. Мимо пробігали ранкові перехожі, поспішаючи у своїх справах, але Яро йшов неквапливо, поринаючи у власні думки.