12. Кому потрібна та історія магії?

– Великі стародавні Боги-прародителі планети, що прийшли з ефіру, явили світу чотирьох Елементалей, які розділили вплив на Землі, позначивши його чотирма стихіями: води, землі, повітря та вогню. Але Елементалі стали воювати один з одним, бажаючи правити на планеті одноосібно. Першим захотів влади Вогненний Елементаль – і планета розплавилася, ставши неживою бурхливою розпеченою кулею з магми. Всевладдя вогню повалив Елементаль Води, і тоді на планеті замість магми почали вирувати океани, а Вогненний Елементаль пішов углиб планети, лише зрідка нагадуючи про себе виверженнями вулканів та землетрусами. Але й водяна стихія правила недовго. Земний Елементаль вступив у суперечку за владу, відвоювавши у води частину планети, зробивши її сушею. Останнім у боротьбу вступив Повітряник. Так на планеті з'явилася атмосфера, сталося різке похолодання, і більшість води перетворилася на лід, а земля – на безкраї снігові простори. Вічна суперечка між чотирма Елементалями призводила до нових і нових катаклізмів, змушуючи планету страждати щоразу. Боги-прародителі знову вийшли з ефіру і створили п'яту стихію на планеті – расу живих і смертних, зобов'язавши Елементалів укласти вічний мир в ім'я гармонії та майбутнього життя. І дали Боги-прародителі обітницю чотирьом володарям стихій: якщо п'ята стихія буде знищена, то на планеті знову запанує хаос, і жоден з Елементів більше не зможе існувати.

Рослини, тварини, а потім і люди, як не магічні істоти, знаменували собою запоруку миру та Всесвітньої рівноваги. З того часу маги та люди існували разом, навіть укладали шлюбні союзи. Так з'явилася безліч підвидів магічних істот. Але вік людей був короткий, а маги жили віками. Спосіб життя перших і других надто відрізнявся. Люди стали жити за своїми законами, маги – за своїми.

У результаті маги перестали існувати відкрито, приховали свої знання та вміння від людей, адже раса їх зміцніла вже настільки, що несла загрозу навіть без володіння чарами. Згодом люди взагалі забули про існування магії, вважаючи себе вінцем життя і господарями планети. Насправді ж усіма глобальними процесами на Землі, як і раніше, керують чотири Майстри Стихій – владики Повітря, Вогню, Води та Землі.

– Агато, пс ... Ти хропиш, – розбудила мене поштовхом у бік Лінда, що сиділа поруч зі мною. Я стрепенулась, озирнулася і зрозуміла, що я перебуваю в школі на уроці. Старий професор Нобл монотонно читав уривок зі свого манускрипту, а я примудрилася задрімати від нудьги.

– Шилікунський старий некромант… – пробубнила я, протираючи очі. – Тролій хвіст би йому під ніс…

– Ви щось хотіли, Агато? Прокоментувати манускрипт, я так розумію? – перервався професор, дивлячись на мене. По залі прокотилася хвиля шепотків і смішків, а Лінда відсунулася від мене подалі і втягнула шию, ніби це допомогло б їй стати непомітнішою.

– Ні, професоре, вибачте, – відповіла я, згоряючи від сорому. А сама думала, навіщо я взагалі сюди прийшла…

– У такому разі до наступного заняття ви підготуєте есе на тему «Рада Стихій: від заснування до наших днів». Думаю, ваш шановний батько буде радий допомогти вам у цьому, – сухо відповів професор і продовжив свою занудну лекцію.

Удома мені довелося працювати над есеєм, і я корпіла над манускриптом професора Нобла з історії магії, відчайдушно борючись із бажанням викинути його у вікно з найвищої вежі родового замку, де так любила спостерігати за зірками в телескоп.

«От би полетів цей триклятий манускрипт до далеких зірок, де у вічному ефірі живуть Боги-прародителі… Нехай би самі спробували все це вивчити – точно передумали б створювати наш світ», – наївно міркувала я, маленьке химерне дівчисько, яке не бажало вчитися, а лише мріяло про щире та красиве кохання, як у людських книжках.

Щоб хоч якось підбадьоритися, я почала читати собі вголос.

– …Насправді ж усіма глобальними процесами на Землі, як і раніше, керують чотири Майстри Стихій – владики Повітря, Вогню, Води та Землі. Щоразу вони скликають Раду Стихій, куди входять найкращі уми та найсильніші представники всіх магічних вищих кланів. Головна мета зібрання – підтримувати мир та гармонію на планеті. Усі магічні істоти, породжені Елементалями, повинні підкорятися законам Ради Стихій, розділяючи планету з людьми.

– Ось так, значить, вас навчають? Що ми, маги, ділимо планету з людьми? Маячня і профанація! Це люди живуть на НАШІЙ планеті! – перебив мене батько, що раптом зайшов до кімнати.

Він почув, як я читаю, і не зміг стримати обурення. Батько входив у Раду Стихій і був одним із відьмаків, хто мав радикальні погляди з приводу поділу магії на вищу і нижчу, і прихильником думки про те, що необхідності вивести магію з тіні – забрати в людства право вважати себе найвищим і єдиним розумним видом планети. Але поки що таких, як мій батько в Раді була меншість. Більшість таки виступала за підтримку Вищої Гармонії Буття. Щоб усе було так, як і раніше: багато століть до них.

– Угу, тату… Кому взагалі потрібна ця історія магії? До речі, мені тут професор Нобл задав есе про Раду Стихій. Допоможеш?

– Що ж ти мовчала! Скоріше, ходімо туди! Я зараз же проведу тобі екскурсію і все-все розповім. Зрештою, це твоє майбутнє.

– Моє майбутнє?

– Звісно. Ти перша спадкоємиця роду й одного дня займеш моє місце в Раді. А з повноліттям матимеш право відвідувати збори як моя наступниця.

– А якщо я не хочу, тату?

– Юна моя відьмочко... Ти ще така наївна... Ти звичайно, захочеш! Ти зрозумієш це, адже це велика честь.