Глава 3

Декілька хвилин ми всі сиділи мовчки. Щоб я ще раз так напилася! Ніколи в житті! 

  Тепер результати п'янки, ми відкрили агентство знайомств "Ягуся", а після того, як зрозуміли, що знайомити нема кого, вирішили познайомитись самі! І не просто познайомитися, а вийти заміж, ще й прокляттям все закріпили.

  І тут відчуття самозбереження зовсім пішло гуляти, бо замість того,  щоб шукати вихід із ситуації, я запитала:

-А наречені в нас хто?- захлопала я війками.

Дівчата мовчали, ну звісно, пили всі нарівні. І тут чотири пари зацікавлених очей, глянули на Вченого, який спокійно поїдав ложечкою сметану.

-Ви сказали підібрати красних женихів. Юних молодців,- гордо пояснив Кіт, а потім продовжив,- але Настуня сказала, шо ну їх, тих красних молодців і добавила пунктик "багаті" і "з владою".

 Ну а що я не правильно сказала?

-Ти не тягни кота за хвоста,- а потім подумала і виправилась,- тобто, швидше розказуй хто кому дістався.

-Оленці– Ілля Муромець, Мар'яні- старший син Царя, Ягуся вибрала Горинича, а ти, Настуню, Кощія Безсмертного,- і промовив він це ніби приговор.

А дівчата так глянули, так глянули, що мені саму себе шкода стало.

-Ой Настю, бідненька ти наша. Кощій козел впертий, характер в нього страшний! Душогубець окаянний!- одна поперед одну почали мене жаліти дівчата.

-Тааак, ану відставити нюні! Вони нам не допоможуть! Яга, включай свою нанотехнологію, будемо про наречених інфу взнавати!

-Нано-шо? Та й нема в мужиків твоєї інфи, здорові вони!- запротестувала відьма.

Мда, треба якось фільтрувати потік термінів.

-Діставай дзеркальце і дізнайся все, що можна про наших наречених,- виправилася я.

Наступні три години, ми пили чай з малини і активно обговорювали "плюси" і "мінуси" суджений-ряжених.

  Як виявилося, мені реально попався найважчий перець.

-Богатир, заступник землі рідної,- перекривляла Оленка,- кобелина він рідкісна, половину дівок попортив, герой ваш. 

-А в мене татусевий синочок, кроку без дозволу тата не зробить,- пожалілася Мар'яна.

-А в нас з Настусею– кабзда!- застонала Ягуся.

Ну ні, реально розмову фільтрувати треба, а то дівчата з такими темпами, рясно збагатять словесний запас.

-Їй від Кощія, а мені від бабки моєї,- додала відьма.

-То ще кому кабзда!- гордо промовила я,- Ваш Кощій ще бігати за мною буде!

-Якшо ти візьмеш зайця в якому качка в якій яйце в якому голка, то може й побігає за тобою,-заржав Вовк.

Я декілька разів заморгала, а потім як зрозуміла! Я вже забула, що смерть Кощієва в голці захована.

-Ну чого, шантаж також хороша штука, тільки ми його використаємо в крайньому випадку,- не звернула увагу на іронію Сірого,- так що ми маємо на Старшого Сина?

-Готується прийняти трон від батька, для цього треба одружитися, тому Цар придумав змагання: у суботу на світанні встати трьом синам в ряд і стріляти з лука, куди стріла попаде, там і зустріне він свою дружину,- розказав Кіт.

Хіба це не казка про Царівну-Жабу? Але, здається, не повезе молодшому.

-Ягуся, слухай мій наказ,- серйозно промовила я,- треба зробити так, щоб стріла старшого попала десь біля Мар'яни, а стріли молодших не попали в нас. 

-А це хороша ідея, таким чином Мар'янка вже обійде прокляття,- промуркотів Кіт.

-Субота в нас коли?- поцікавився Вовк.

-Завтра…