Голова гуділа ніби стотисячна армія марширувала і водночас била в тарілки. В роті пустеля, а в животі тошнота. Такого похмілля в мене ще в житті не було, а у всьому винна Ягуськіна наливка з сивухою Вовка, аби йому неладно було! Це ж треба мати таку чуйку, щоб прийти з бутилкою саме в той момент, коли п'яти літрова бутилка наливки була жорстоко прикінчена.
Набравшись сил, я встала з… Ніфіга собі! Я реально залізла на Пічку!
В той момент, коли я все таки сіла і глянула на кімнату, зі спальні вийшла Ягуся, ну як вийшла… Виповзла зі свого логова.
-Ягуська, я не знаю як виглядають кікімори болотні, але, думаю, саме як ти!- чесно сказала я.
-Я от виділа і можу сказати, шо вони виглядають краше ніж ти,- от язва.
Все таки я обвела поглядом кімнату. На лаві біля стіни лежала Мар'яна, її чорне волосся нагадувало вороняче гніздо, сарафан закотився до колін, а рука висіла.
На столі розляглась, у формі зірки, Олена, ну звісно, розмір столу їй це дозволяв. Блондинисті коси були розплетені, а ґудзики на грудях розщеплені, привертаючи на щедру трієчку увагу.
Під столом вальяжно розлігся Вовк, він ж і Братчик, він ж і Сірий, кому як зручно– не обідчивий "мужик", тим більше коли п'яний.
На лаві, що біля стола, спав Кіт. Тааак, а він тут що робить? Вчений ще після третьої чарочки наливки додому втік. От алкаш академічний!
-Ягуся, а де в тебе водичка?- прохрипіла я.
-У колодязі, на подвір'ї,- сказала і попрямувала на вихід.
Надворі я була вперше, знаєте, не до того мені було.
Акуратненьке подвір'я зі своїм городом, ставком і кур'ятником. Ніяких курячих ніжок при хаті замічено не було. Навкруги глухий ліс
Я прилізла до криниці й швидко набрала води. Напившись вдосталь, ми з Ягою повернулись в дім. Зайшли ми не самі, а з відром холодної води, для дівчат, які з горем пополам сіли.
-Оооййй, моя голова!- простогнала Олена.
-Не вий, самій тошно,- прогарчала Мар'яна.
-Я не вию! Навіть на місяць!- ображено прохрипів басом з-під столу Сірий.
Я не втрималась і хі-хікнула.
-Чуєте, а хтось шось пам'ятає?- зацікавлено запитала Оленка, після того я втихомирила спрагу.
А справді, я хоча б щось пам'ятаю?
15 годин тому
Довго я не горювала. Подумаєш, потрапила в інший світ і потрібно починати все з початку. У мене то й не сильно є за що чіплятися за свій світ. З батьками не спілкуюся, роботи ще не маю, тільки перший курс закінчила, з хлопцем порвала. Єдина людина, яку я любила– це Танюша, але й та дасть собі раду без мене.
Через годину роздумів, Ягуся твердо заявила, що нема чого нюні пускати, треба веселитися, з цими словами, вона закликала двох дівчат.
Одна представилася Мар'яна-краса. Чорне шовкове волосся діставало до поясниці, зелені очі так і притягали до себе. Фігурова, з осиною талією і апетитними випуклостями. Не дивно, що краса.
Друга– Олена. Повна протилежність першій, хоча також дуже красива. Голубоока блондинка, низенька, худенька. Та й характером спокійніша.
-Перші дві літри ви вислуховували мою історію, далі, ще через літру, ми дофілосовствували, що краса штука абстрактна і почали називати Мар'яну-красу просто Мар'яна,- розказувала все, що згадала.
-Ой Настюш, ти хоть весело жила,- п'яно розказувала Оленка,- а в нас дівчата мусять виходити заміж, народжувати дітей і цілими днями сидіти дома.
-Не тільки жінки, а й незаміжні тоже так само! В той час як мужики збираються в бані й сивуху хлещуть,- продовжила Мар'яна.
-Знаєш, тому ми й не пішли заміж.
-Значить у вас патріархат?- я ледве вимовила слово.
-Па-шо?- зацікавлено глянули дівчата.
-Нуууу, це коли чоловіки головні, а жінки нє.
-Во як воно називається– патріархат,- Пічка вперше за довгий час заговорила,- так і є воно. Чом, думаєш, наша статна Ягуся без мужика? Бо всі вертіти нею хочуть.
-Ягусь? А ти заміж хочеш?- п'яно спитала я і після її впевненого кивка, заявила,- Тоді нехай буде революція!
Три пари зацікавлених очей глянули на мене і я пояснила:
-Ну революція– це повстання, війна з кимось. Ми будемо боротися за матріархат,- а потім швидко додала,- це коли жінки главні.
-На цьому наша революція за матріархальний лад закінчилась, а головною ідеєю "фікс" стало відкрити агентство знайомств "Ягуся",- розказала дівчатам, які сиділи за столом, на якій красиво лежала скатертина-самобранка і їли смаколики.
-А чого "Ягуся"?- спитала власниця цього імені
-Бо база мала бути в тебе.
-І кого ми б сватали? Ми ж і є головні дівки Лукомор'я, а в Тридев'ятому лишилися дочки Царя, а вони самі розберуться.
-Ну так ви до того й додумалися,- прохрипів басом Вовк,- тільки після літри сивухи.
Ми всі з великою цікавістю дивились на нього, бо що було після сивухи ніхто не пам'ятав.
-Ви серед ночі, по дзеркальцю викликали Кота, щоб той підібрав чотирьох женихів для вас.
Щооо? Ми що зробили? Це ж як?
-Я прийшов коли ви ледве дихали, але бажання піти заміж було сильнішим, тому ви розіграли жребій хто кому дістанеться, а Ягуся все закляттям запечатала,- продовжив розповідь найадекватніший свідок подій.
-Яким закляттям?- зі страхом запитала Яга.
-Тим самим, семирічним,- промуркотів Кіт.
-І чом ти мене не зупинив, ідіот хвостатий?!- заверещала жінка.
Тепер всім нам стало страшно і одночасно цікаво, яке ж закляття використала відьма.
-Так, сего, ти сказала, якшо буду мішати жабою перетвориш,- ображено заявив Вчений.
-Ягуся? Ти нічого не хочеш розказати?- наважилась почати розмову Мар'яна.
-Біда дівки! Якщо ми не вийдемо заміж, нас будуть спіткати нещастя сім років.
-Оййй,- лише й сказала Олена.
-Просто не вийти заміж, чи протягом якогось часу?- уточнила я.
-Діло не в часі, а в особі. Ви маєте вийти заміж протягом року за ту особу, яка була вказана в проклятті,- пояснила Яга.