Глава 1

Пробудження було ефектне! 

Розплющивши очі, я зрозуміла, що не тут повинна бути, впала ж я в лісі, а зараз лежу на чомусь твердому і вищому ніж земля. 

 Навкруги все зроблене з дерева, в кутку стоїть сервант, заповнений фарфоровим посудом, біля серванту– справжня, красиво розписана червоними красками, пічка! І не така маленька, як показують у мультиках і фільмах, а велетенська. Таке враження, що на ній можна спати. Посеред музею народної творчості, по-іншому назвати це чудо язик не піднімався, стояв вирізьблений зі світлого дерева стіл, досить масивний, і такі ж лави.

-Ягуся, молодиця ко-ко красна, проко-кинулася,- від неочікуваного кудахкання біля моєї голови я злетіла, як виявилося, з лавочки. Добре що не зламала нічого.

-Кура, а ну брись звідсіля! Не лякай гостю милу,- басом проричав хтось в протилежному кутку,- від цього голосу в мене аж мурашки по тілі пішли.

-Ти в дзерко-кальце давно глядівся? То ко-кого вона ше злякається,- тут я була згідна.

Нарешті, набравшись сміливості, розвернулася від стіни і глянула на незнайомців. І тут я про це пожаліла.

 Грибів здається в лісі не їла, до білочок не напилася та й не дуже я за колишнім страждала щоб кукухою поїхати.

 Протерла ще раз очі, але "галюни" не зникли. Перед мною і далі стояла курка у чепчику і вовк у сорочці з шароварами.

-Анусь брись звідсо обоє, тоже мені підтримка знайшлась, бачите шо налякали дівку,- до кімнатки зайшла жінка. Вона грізно підперла боки руками. Від одного її погляду звірі засоромились і попрямували на вихід.

-Ми ж то як-ко ко-ко-краще хтіли, а вона руко-ки в боко-ки і давай гніватися,- ображено закудахкала курочка.

-Яга, кура, вона і в Тридев'ятому Яга. Вся у бабку! Скоро тоже на болото перебереться і мухомори буде їсти,- пояснив Вовчик.

-Я сказала киш звідсіля!- тепер жінка реально рознервувалася і звірі це побачили, тому вилетіли з хатинки пулею.

-Не сердься Ягусь, язики в них погані, ти краще витягни пиріжки і вгости молодицю красну, зголодніла небось.

Я вилупилася на пічку, звідки і пролунав звук.

Мої очі були розміром з блюдцями. Що тут твориться? Де я? І хто ці… Ну і як їх назвати?

-Можливо,- почала я,- ви мені пояснете що я тут роблю?

Жінка впевнено глянула на мене і заявила:

-Може й поясню, тіко ти спочатку встань, а то простудишся.

Я швидко піднялась і сіла на лаву, не ту з якої злетіла, а на ту, що біля столу.

Поки я зручно всаджувалась, Ягуся, здається так її звали, витягувала запашні пиріжки.

-Молочка свіженького їй дай, а то диви на неї– самі кості й шкіра,- підказала пічка.

А в мене так і не складалася повна картина.

Поки жінка хазяйнувала на маленькій кухонці, я уважно її розгледіла.

Повновидна, про таких говорять "кров з молоком", але талія красива. Статна– ось, як можна її описати. Густа копна рудого волосся була заплетена в довгу косу до поясниці. Одягнена у зелений сарафан, під яким була ідеально біла сорочка, на плечах розташувалася хустина оранжево-жовтого забарвлення.

-Я, Яга, але всі кличуть Ягуся, а тебе як величають?- почала розмову жінка, поставивши тарілку з випічкою перед мною.

 Невже та справжня Баба Яга костяна нога? Та ні, не схожа. Де кривий ніс, лице вкрите бородавками і сиве волосся?

-Я, Настя,- відповіла,- ви та справжня славнозвісна Яга?- все таки цікавість погана штука!

-Ні, я її внучка,- усміхнулася жінка,- Ти не наша, звідкіля прийшла?

-Ох…,- і як пояснити їй?- не знаю як це звучить з боку, але я не з того світу. Як потрапила сюди, не знаю.

-Ну те, шо ти не зі світу сего я відразу зрозуміла, мені цікаво, як се вийшло. Шо ти робила перед тим, як се сталось?

 Перше, що прийшло в голову, це сварка з колишнім, але я відкинула це, згадуючи, що робила далі. Ліс, річка, я присіла, вмилася річковою водою. 

-Я вмилася річковою водою,- повторила догадку вголос.

-Якою річкою? Кисільною?- запитала Пічка.

-Ні, простою, водяною,- пояснила я.

На деякий час всі затихли, а потім Яга видала:

-Де моє дзеркальце? Нам потрібна підмога!

Взявши люстерко Яга три рази обвела пальцем по рамі

-Вчений? Ти тута?

З дзеркальця, ніби по відеозв'язку, показалось лице… Кота? Так, Настя, чому ти дивуєшся? Ти побачила говорящу Піч, курку у чепчику, одягненого вовка і Ягу. А тепер до колекції додалися чарівне дзеркальце і Вчений Кіт.

-Тута-тута,- промуркотів котик,- Що тобі треба, Ягусь?

-Так, Академік хвостатий, через п'ять хвилин за тобою прилетить мітелка моя, сідаєш і дуєш сюда. Я два раза повторяти не буду!

Кіт скривив свою мордочку, але кивнув.

Поки його не було, вирішила розпитати про місце де я опинилася.

Як виявилося, потрапила я у Лукомор'є, по сусідству розташоване Тридев'яте царство. Короче, я реально потрапила у казку! Головний у Тридев'ятому є Цар, в нього є три сини і три дочки, а ще третя сестриця для Царя, скоро народить богатиря, але Ягуся каже, що інформація не точняк– просто плітки. А ось в Лукомор'ї не повірите хто! Тріумвірат у складі Баби Яги, Змія Горинича і Кощія Безсмертного, останній гад рідкісний, в плані характеру, але саме його реформи підняли Лукомор'є.

Через двадцять хвилин до хатинки зайшов Кіт.

-Добро в хату, Ягуся.

-І тобі не хворати Котику! Проходь, сідай. 

Чорний кіт, трохи більший ніж я звикла, пройшовся на задніх лапах до столу. Поправивши окуляри глянув на мене.

-І як величають красну молодицю?

-Настя,- відповіла я.

-Навіщо я вам здався?- звернувся він до Ягусі.

-Настінька попала сюди після того, як вмилася водою з річки у своєму світі. Як могло се статися?

Кіт промурликав щось незрозуміле і завис на декілька хвилин.

-У тебе, того… Нічого печального не сталося?

-Сталося,- тихо промовила я.

-Тоді все ясно,- впевнено нам заявив Кіт.

-Шо ясно то, аферюга хвостата? Мені нічого не ясно!- грізно заявила Ягуся.

-Ну так, вода– провідник, коли ти вмивалася тобі було погано і ти дуже захотіла чогось нового, от і дала тобі вода щось інше.