Глава 1

Величезна чорна хвиля наближалася до храму та міста Парфіну, зносячи все на своєму шляху. Вітер зривав дахи невеликих двоповерхових будинків із глини, затоплюючи вулиці та холодні підвали, де зберігалися запаси їжі та вина.

Люди гинули, не встигнувши навіть вдихнути й зрозуміти, що відбувається. По вже затоплених вулицях пливли рештки дерев, бочок і всілякого мотлоху. Старі храми, бібліотеки та інші давні споруди, що стояли в центрі міста, перетворювалися на руїни. Тут і там лежали поламані статуї та величезні колони.

Стихія так легко забрала собі те, що вибудовувалося протягом цілих епох!

За всім цим на невеликій вершині з гнівом спостерігала жінка у довгій тозі. Її погляд був сповнений вогню — того самого, що спалює все вщент, щоб потім відродити нове.
Анніса прокинулася, хапаючи ротом повітря, а звук будильника спросоння здавався чужим, ніби лунав з іншого виміру!

— Господи, знову один і той самий сон!

Уже втретє за тиждень їй снився кошмар: її рідне місто йде під воду. Але хто ця жінка на пагорбі? Анніса так і не змогла цього зрозуміти.

Раптом На телефоні пролунав дзвінок!

Це дзвонила її подруга Софія.

— Алло!

— Привіт! — пролунав дзвінкий голос подруги.

— Так, привіт, — відповіла дівчина, позіхаючи.

— Слухай, ми з Кайніром і Савіллою їдемо оглядати один старий храм! І ти їдеш із нами. Це буде така потужна стаття для твого журналу, що всі просто ахнуть! А твій бос нарешті тебе нагородить!

Анніса працювала журналісткою у дуже відомій компанії.

— Так, звичайно, я з вами. Коли і де зустрічаємося?

— Через годину ми за тобою заїдемо, тож будь готова!

— До речі, з нами ще буде Авіра! Знаю, ти її терпіти не можеш, але їй потрібен матеріал для блогу, тож ми не змогли їй відмовити!

— Ладно, добре. Чекаю на вас, — неохоче відповіла Анніса.

Через годину вони всією компанією їхали дорогою, залитою палючим сонцем, яка вела їх із жаркого Парфіну до найбільшої таємниці, що назавжди змінить усе!