Інструктаж під крилом чаплі

Інструктаж під крилом чаплі

Якщо ви вважаєте, що керувати логістикою великого хмарочоса — це вершина менеджменту, то ви просто ніколи не намагалися посадити Влада в двомісну надувну байдарку разом із його гігантським рюкзаком та парою запасних футбольних м'ячів.

У п'ятницю зранку берег річки біля нашої університетської спортивної бази нагадував пункт евакуації під час стихійного лиха. Двадцять байдарок яскраво-жовтого та синього кольорів лежали на траві, а навколо бігали другокурсники, гарячково намагаючись розібратися, яким боком треба тримати весло, щоб не зачепити сусіда. Професор Степанов особисто очолював цей річковий десант, тримаючи в руках мегафон та великий термос із кавою.

— Отже, Марс і Венера! — прогримів його голос через гучномовець, від чого з найближчого очерету в паніці злетіла місцева чапля. — Наш дводенний сплав — це не просто відпочинок. Це фінальний тест на командну взаємодію в екстремальних умовах пересіченої місцевості. Кожна пара має пройти за маршрутом тридцять кілометрів, облаштувати наметовий табір та зварити фірмову студентську юшку. Хто перевернеться на першому ж повороті… що ж, бігова доріжка на стадіоні все ще чекає на оновлення фарби!

Я стояв біля самої води, гарячково намагаючись затягнути ремені свого рятувального жилета, який за всіма законами природи був мені трохи замалий. На мені були легкі літні шорти, сонцезахисні окуляри, але на ногах — о боже, яка радість! — взагалі не було жодних шкарпеток. Повна капітуляція від побутової тривожності перед річковими пригодами.

— Максимчук, твій жилет зафіксований із похибкою в п'ять сантиметрів на правому фланзі! — пролунав над вухом знайомий, найрідніший голос.

Я повернувся. Аліса сторіла поруч. На ній був такий самий яскраво-помаранчевий жилет, кумедна спортивна кепка з каченям, а її комп'ютерні окуляри були налаштовані на максимальний фокус. В руках вона стискала ламіновану карту річкових течій.

— Кузнєцова, мій жилет просто намагається адаптуватися під мій емоційний інтелект, — посміхнувся я, підходячи впритул і обережно допомагаючи їй зафіксувати ремінь на її тонкій талії. — Що каже твій внутрішній процесор? Траєкторія річки прорахована?

— Річка має три критичні повороти з підводними корягами та одну мілину біля острова голубів, Максим, — тихо і трохи злякано прошепотіла вона, дивлячись на те, як сині хвилі б'ються об борт нашої жовтої байдарки. — Якщо наш хаос не синхронізується з веслами, ми виконаємо закон всесвітнього тяжіння прямо в цей очерет на першій хвилині!

В цей момент з боку кущів верби на повній швидкості прилетів Влад. Його весло було затиснуте під пахвою, наче це був бойовий спис, а в руках він тримав велику пластикову каністру з водою.
— Максе! Бро! Алісо! У нас тут криза навігаційного характеру! — загорлав він на весь берег. — Діана відмовилася сідати зі мною в один човен, бо я сказав, що її новий, яскраво-жовтий манікюр не пасує до кольору рятувального жилета! Вона пішла сідати до Сергія-хакера! Чуваки, Сергій же весло тримає як клавіатуру! Вони ж поїдуть по колу! Що каже неформальна психологія стосунків?! Як мені повернути свій екіпаж назад?!

Я повільно поклав руку йому на плече, стримуючи сміх.
— Спокійно, Владе. Діана просто застосовує «метод чіпсів» на річковому рівні. Вона створює штучний дефіцит свого ресурсу, щоб твій міокард працював на максимальних обертах. Сідай у човен до Вадима, тримайте правий фланг і будьте готові до тактичного пресингу на поворотах. Марс починає річкову операцію!

Через годину наш великий флот із двадцяти байдарок упевнено йшов по центру річки. Сонце світило на повну потужність, вода виблискувала мільйонами іскор, а навколо стояв такий галас від криків другокурсників, що місцеві жаби, мабуть, оголосили термінову евакуацію на сушу.

Ми з Алісою сиділи в нашій жовтій байдарці. Вона була попереду, активно працюючи веслом за чітким математичним ритмом, а я сидів ззаду, виконуючи роль кермового та головного стратега нашого хаосу.

— Раз, два, три, лівим бортом табань! — командувала вона під ніс свою інструкцію, і її довге золотаве волосся красиво ворушилося під спортивною кепкою. — Максимчук, ти знову збиваєш частоту рухів! Наш вектор зміщується в бік лівого очерету на три градуси!

— Кузнєцова, я не збиваю, я проводжу амортизацію течії! — захищався я, гарячково намагаючись вирівняти човен. — Дивись на Сергія-хакера. Його система зараз реально видасть помилку 404.

Попереду нас байдарка Сергія та Діани рухалася за абсолютно непередбачуваною траєкторією. Сергій намагався гребти за допомогою коротких, швидких рухів, наче набивав код на клавіатурі, а Діана в цей момент активно робила селфі для ТікТоку нашого факультету, демонструючи свій яскраво-жовтий манікюр на тлі синьої води.

— Сергію! — закричав Влад, який на своїй байдарці разом із Вадимом летів по правому флангу, наче форвард на фінальній хвилині матчу. — Роби фланговий пас веслом вправо! Ви зараз вріжетеся в корч!

Але було запізно. Байдарка Сергія на повній швидкості залетіла в гігантську купу очерету біля берега. Весло хакера заплуталося в ліліях, телефон Діани ледь не вилетів у воду, а сам Сергій від несподіваного гальмування кумедно впав обличчям прямо в м'яке річкове багно.

— Систему заблоковано! — трагічно загорлав він з очерету, витираючи ліву щоку. — База даних повністю застрягла в мулі!

Весь наш курс вибухнув таким шаленим реготом, що навіть професор Степанов на своєму моторному човні зупинився, щоб зафіксувати цей історичний біологічний факап на камеру. Влад миттєво підскочив на допомогу, ефектно витягуючи Діану з очерету за допомогою своєї гігантської кур'єрської (точніше, вже рятувальної) палиці. Емоційний інтелект Влада знову отримав найвищу оцінку від капітана черлідерок.

О сьомій вечір наш великий табір був успішно розгорнутий на гігантській зеленій галявині біля підніжжя старого пагорба. Десять наметів стояли рівним півколом, посеред галявини весело палахкотіло величезне багаття, а в повітрі пахло димом, свіжою річковою рибою та маминою фірмовою запіканкою, яку я знову таємно проніс у своєму рюкзаку як головний антистресовий ресурс.