Скелет у шафі та великий ботанічний збір

Якщо ви вважаєте, що вивчити будову серця ссавців за допомогою підручника — це просто, значить, ви не пробували зробити це в компанії Влада, який будь-який орган сприймає як елемент футбольної тактики.

До іспиту з біології залишалося п'ять днів. Спека на вулиці досягла такого рівня, що асфальт на шкільному подвір'ї став м'яким, як пластилін. Ми знову зібралися в нашій таємній костюмерній. Посеред кімнати на старому стільці сидів Анатолій — наш паперово-пластиковий скелет, на якому все ще кумедно бовтався випускний метелик Влада.

— Отже, Марс і Венера, — Аліса впевнено вийшла на середину кімнати, тримаючи в руках указку пані Валерії. — Наш поточний рівень готовності до розділу «Анатомія людини» — незадовільний. Влад учора в тренувальному тесті переплутав велике коло кровообігу з колом центрального стадіону. Нам потрібна наочність. Анатолію, вибач, але сьогодні ти — наш головний навчальний посібник.

— Алісо, — жалібно пробурмотів Влад, витираючи піт з лоба. — Ну навіщо мені знати, де у людини міокард? Головне — щоб ноги бігали і дихалка не підводила на дев'яностій хвилині матчу.

— Владе, якщо ти не дізнаєшся, де міокард, Залізний Олег на фінальному колоквіумі влаштує тобі таку деструкцію системи, що ти бігатимеш тільки навколо паркану! — Аліса суворо стукнула указкою по коліну Анатолія, від чого паперова чашечка жалібно зашелестіла. — Максимчук, підключайся. Твій неформальний кулінарний інтелект тут просто необхідний.

Я встав із коробки з-під новорічних гірлянд і підійшов до скелета. На мені сьогодні були ідеально білі однакові шкарпетки, але на лівій я таємно намалював маркером маленьке серце з двома стрілочками. Чистий символізм нашого перемир'я.

— Дивись сюди, Владе, — я взяв у руки пачку сухариків (звісно ж, з крабом, куди без них) і приставив її до лівого боку паперових ребер Анатолія. — Уяви, що серце — це головний тренер команди. Ліве передсердя і лівий шлуночок — це нападники. Вони отримують чистий, насичений киснем м'яч — тобто кров — і з розгону б'ють по аорті прямо в поле, до всіх органів. Це велике коло кровообігу! Зрозумів? Чистий гол у дев'ятку!

Влад застиг, його очі розширилися. Він швидко витягнув свій сірий зошит і почав малювати там схему, де замість еритроцитів були намальовані крихітні футбольні м'ячі.

— Чувак… — прошепотів він із глибокою повагою. — Тобто аорта — це фланговий пас? А капіляри — це захисники, які розбирають м'ячі по позиціях?

— Саме так! — підмітив я, задоволено хрумтячи сухариком. — Систему адаптовано під спортивний інтерфейс.

Аліса за столом лише кумедно пирхнула, ховаючи обличчя в долонях, але я бачив, що вона вже заносить цю тактику до свого чергового «секретного конспекту».

Поки хлопці розбиралися з капілярами, Діана продовжувала свою власну б'юті-еволюцію. Вона сиділа на підвіконні, де сонячні промені ідеально висвітлювали її новий манікюр. Цього разу її нігті були пофарбовані в яскраво-синій колір — під колір нашої пробірки з уроку хімії.

— Дівчата, — раптом сказала вона, відриваючись від телефону. — А ви знали, що гімнастки з обласного резерву сьогодні знову приїхали? Вони тренуються в нашому залі, бо у них там якийсь ремонт. І Андрій-футболіст щойно скинув у чат фотку, де він тримає їм волейбольну сітку.

У костюмерній миттєво впав тиск. Аліса різко зупинила указку на черепі Анатолія.

— Тобі не здається, Максимчук, — повільно і дуже виважено промовила вона, повертаючись до мене, — що Марс знову демонструє симптоми підвищеної відволікаємості на зовнішні подразники? До іспиту п'ять днів, а вони тримають сітки!

— Алісо, ну я ж тут, я тримаю сухарики біля Анатолія! — захищався я, відчуваючи, як адреналін знову починає звичний марафон. — За поведінку Андрія я не несу юридичної відповідальності. Моя орбіта зараз повністю синхронізована з твоїми графіками.

— Вона синхронізована, поки в зоні видимості не з'являється чийсь шпагат, — Аліса примружилася, підходячи ближче. Вона була в легкій весняній сукні, і від неї так сильно пахло цією полуничною лавандою, що мій «біологічний процесор» миттєво видав помилку 404.

Вона хотіла сказати щось дуже логічне і правильне, але в цей момент її підбор підкосився на старому паркеті. Вона злетіла вперед, і щоб не впасти, рефлекторно схопилася за ліву руку Анатолія.

Паперовий Анатолій такого навантаження не чекав. Його ліве плече з гучним хрускотом відірвалося, і наступної секунди ми всі — я, Аліса і ліва верхня кінцівка нашого посібника — опинилися на купі старих театральних плащів.

Ми лежали в абсолютній тиші. Я на спині, Аліса — прямо на моїй сорочці, міцно затиснувши в руці відірвану паперову долоню Анатолія. Її окуляри знову зсунулися на самий кінчик носа, а кілька пасм золотавого волосся лоскотали мені підборіддя.

Влад і Діана на секунду застигли, а потім Влад тактично кашлянув:
— Е-е-е, Максе, бро… Ми там підемо… перевіримо, як Андрій тримає сітку. Нам треба провести польові дослідження міокарда.

Вони миттєво вискочили в коридор, гучно зачинивши за собою двері.

— Ну от, — прошепотів я, не поспішаючи прибирати руки з її талії. — Тепер ми здійснили повний анатомічний демонтаж. Фіксую тези: Венера ліквідувала ліву кінцівку наукового апарату через втрату рівноваги.

Аліса повільно підняла голову. В її великих зелених очах не було жодного наукового аналізу. Тільки те саме чисте, неймовірно затишне світло, яке я бачив на її балконі. Вона обережно поклала паперову руку Анатолія поруч на підлогу і притулилася щокою до моєї сорочки.

— Максимчук, ти нестерпний хаос, — тихо сказала вона, і її серце застукало в абсолютно футбольному, шаленому ритмі. — За всіма інструкціями, я зараз мала б писати пояснювальну записку завучу за псування шкільного майна. А замість цього я лежу тут і думаю про те, що твій соус каррі на ярмарку був дійсно смачним.

— Це діє закон збереження емоційної енергії, Кузнєцова, — я посміхнувся, ніжно гладячи її по волоссю. — Жоден графік не здатний прорахувати, чому відмінниці так сильно личить моє велике сіре худі і чому я готовий вивчити навіть біологію, аби тільки ти не сумувала за своєю золотою медаллю.