Розділ 39. Дев’ять свідків

РОЗДІЛ 39

ДЕВ’ЯТЬ СВІДКІВ

Першою стала Серафима.

Голка Анни з’єднала пороги через медальйон. Разом із голосом кожного свідка решта чули точну межу названої ціни. Серафима прочитала перше правило, і дев’ять порогів повторили його різними голосами. Коли Гриша затнувся на назві вулиці, світло згасло й повернулося тільки після уточнення. У старій Угоді така помилка вже вважалася б згодою на ширше формулювання.

Серафима стояла босоніж біля зелених дверей, поклавши долоню на мідний поріг. Вартові оточили будинок, але не могли ввійти, доки господиня пам’ятала, навіщо їх не пускає.

— Я віддаю місту дорогу з пологового будинку додому, — сказала вона. — День, коли несла Даміана під пальтом, бо боялася снігу. Добровільно, на один рік. Після строку я матиму право забрати своє.

Пам’ять пішла не одразу. Серафима востаннє побачила замет біля лікарні, водія автобуса, який не взяв із неї грошей, і крихітну руку сина на своїй шиї. Потім лишився тільки факт: вона принесла дитину додому й була щаслива. Маршрут зник.

Зелена нитка пішла під землею.

Ася стояла серед розбитих банок у «Полині». Місто взяло шлях, яким вона колись вела Міру до аптеки після першого небезпечного резонансу: повороти, калюжу біля ринку, номер трамвая. Дружбу залишило їй.

— І якщо місто спробує взяти більше, — додала вона, — я його отрую.

Поріг аптеки прийняв умову буквально. На дереві проступила зелена гілка полину — знак, що контур не має права розширювати ціну без нової згоди.

У руїнах Дому Солі Мотря віддала дорогу до могили сестри. Зорю вона пам’ятала, як і їхню останню сварку та сімдесят років мовчання. Місто забрало вулиці й повороти, якими Мотря ходила щомісяця. Сіль під ногами відгукнулася коротко, вже без колишнього титулу.

Гриша на Ковальському мосту віддав таємний хід до бабусиної кухні. Рудий кіт сидів поруч, загорнувши лапи хвостом, і стежив, щоб місто не шахрувало.

— Ти зможеш водити мене туди? — запитав Гриша.

Кіт демонстративно відвернувся.

— Так, звісно. І на що я розраховував? Ти й раніше не допомагав без риби.

Еліас стояв біля службових дверей Архіву. Він вибрав дорогу до квартири Анни — ту, якою не пішов після перших дверей, бо злякався Авреля.

— Провина хай лишається. Місту віддам тільки ту дорогу — все одно не скористався.

Коли нитка забрала дорогу, Еліас двічі назвав Аннину адресу й обидва рази збився після ринку. Руку від дверної ручки він прибрав не одразу. Полегшення на обличчі не було.

В Архіві згасли білі очі провідників.

Лев і Нора назвали свої ціни майже одночасно: він — у майстерні, вона — на звільненій сцені. Дві нитки, мідна й срібна, приєдналися до інших без додаткових умов.

Сім ниток зійшлися під «Північною».

Даміан став на північний знак у круглій залі. Грейвен намагалася втримати воду кров’ю, збирачі билися з Ланиними нитками. Він заплющив очі.

Його дорога починалася біля кадетського гуртожитку й закінчувалася під зеленими дверима. Дев’ять років тому він прийшов до матері після першої справи, посварився з нею на сходах і пішов, пообіцявши більше не повертатися. У пам’яті був запах герані, сніг на комірі й рука Серафими, яка так і не торкнулася його плеча.

— Я віддаю місту на один рік дорогу, якою не наважився повернутися до матері. Саму матір і наші слова залишаю собі.

Восьма нитка спалахнула.

Міра стала на останній знак.

Вона побачила каштанову алею, школу за спиною, Лану в завеликій куртці. Молодша бігла по бордюру, розмахуючи Міриними рукавицями, й доводила, що коротка дорога через двори зовсім не небезпечна.

Якщо віддати маршрут, Міра більше не зможе пройти ним навіть на карті. Двори перестануть складатися в послідовність, але Ланин сміх, украдені рукавиці й мокрий сніг залишаться.

— Я віддаю дорогу зі школи додому, якою ходила із сестрою. Добровільно. На один рік. І місто не має права взяти жодного кроку понад назване.

Голка в її руці підтвердила точність.

Дев’ята нитка дійшла до решти й замкнула коло під Вельськом.

На кожному відрізку спалахнув однаковий строк — один рік. Завіса здригнулася, але встояла.

Чорна вода зупинилася.

Грейвен подивилася на Марену й зрозуміла: тепер має лише кілька хвилин, перш ніж Серце відокремиться від Завіси назавжди.

Вона зламала пластину Авреля навпіл.