Розділ 36. Радниця

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
СЕРЦЕ

РОЗДІЛ 36

РАДНИЦЯ

Грейвен прийшла без зброї. Їй вона не була потрібна: на зап’ястках збирачів світилися договірні ланцюги, а чорна вода впізнавала її кров.

— Ви бачили, що роблять зібрані особистості, — сказала Міра. — Сильвен не повернувся. Ви створили слухняну оболонку.

— Сильвен складався з випадкових фрагментів. Марену я збирала двадцять п’ять років.

У воді молода жінка обіймала червоний черевичок. Варто було Грейвен відвести погляд, як Маренине обличчя порожніло. Мати дивилася знову — і на ньому з’являвся потрібний вираз.

— Вона пам’ятає перший день у школі, — продовжила Грейвен. — Кашу, яку ненавиділа. Мелодію з музичної скриньки. Нашу сварку перед смертю. Усе, що робило її нею.

— Хто вирішував, які спогади важливі? — запитала Міра.

— Я знала доньку.

— Ви знали дев’ятнадцятирічну доньку. Не ту жінку, якою вона могла б стати за двадцять п’ять років.

Грейвен провела пальцем по срібній каблучці й натиснула так, що край побілив шкіру. Плечі, які вона досі тримала прямо, опустилися.

— Після розриву всі, хто бачив Маренину смерть, отримали нові спогади. Дехто вважав, що вона виїхала. Дехто — що ніколи не народжувалася. Аврель залишив правду тільки мені й назвав це милосердям. Щоб не збожеволіти, я почала шукати уламки в інших.

— А потім продавали чужі уламки, щоб купувати свої, — сказав Даміан.

— Так. Я не прошу визнати методи чистими. Я кажу, що вони працюють.

— У неї ваші спогади, — сказала Лана. — Це ще не робить її Мареною.

— А коли вона хоч раз сказала вам, чого хоче сама?

Радниця не глянула на неї.

— Відчиніть Серце на тридцять секунд, Мирославо. Я заберу доньку, ви — сестру. Серафимин контур утримає решту.

— Він ще не запущений.

— Запустять. Я не заважаю вашим свідкам.

Даміан тихо сказав:

— Нора не відповідає.

Грейвен усміхнулася.

— Клуб Півночі захищає свою власність.

Ага, не заважала. Просто замкнула одну зі свідкинь у Клубі й спокійно чекала, поки решта порогів захлинуться без неї. Порогова магія, звісно, любила точні слова. А Міра дедалі менше любила людей, які ними прикривалися.

Міра дістала голку. Збирачі одночасно рушили. Даміан вистрілив у перший ланцюг, але другий обвив його руку й притягнув до кам’яної колони. На шиї проступила чорна печать.

Лана смикнулася всередині червоних ниток. Вода піднялася до її колін.

— Не смій відчиняти, — сказала вона Мірі.

— Тобі легко говорити?

— Ні. Мені взагалі тут незручно.

Навіть тепер молодша сестра залишалася собою. Міра засміялася крізь сльози, і Грейвен уперше втратила терпіння.

— Ви можете жартувати, доки її тіло не розчиниться. Потім залишиться пам’ять. Можливо, за двадцять років ви навчитеся складати її так само добре, як я.

— Ви не повертаєте доньку. Ви тримаєте біля себе те, що не може вам заперечити.

— Коли матимете власну дитину, не говоритимете так легко.

— У мене є сестра. Якби вона після всього погоджувалася зі мною в усьому, я б першою запідозрила підробку.

Грейвен підняла руку. Збирач торкнувся однієї з червоних ниток, і Лана закричала. Її тіло стало прозорішим.

— Тридцять секунд, — повторила радниця. — Я присягаю прямою клятвою: Лана вийде живою.

Серце підтвердило правдивість. Камінь під ногами нагрівся.

— Коли Серце відкриється, скільки людей отримають чуже життя разом зі своїм?

— Точної цифри немає. Може, кілька сотень. Може, кілька тисяч.

— Оце треба було сказати одразу, разом із обіцянкою повернути Лану.

Вода знову піднялася, і Марена простягнула матері руку. Грейвен зробила крок, проте між ними лишалася невидима межа. Для її подолання радниці була потрібна Міра.

— Я рахувала, — сказала Грейвен. — За найгіршим прогнозом, гостре змішання пам’яті отримають близько двох тисяч людей. Для більшості стан буде тимчасовим.

— Скільки не відновляться? Імена у вас є?

— У прогнозі — від тридцяти до ста незворотних випадків. Вельськ утрачає більше за звичайний місяць.

— Для вас це порівнянні числа. Для цих людей — усе життя.

— Я відповідаю за місто. Без цифр такі рішення взагалі не ухвалюють.

— Тоді впишіть у таблицю Марену першою. Вона теж колись була вашою допустимою втратою — тільки чужим рішенням.

Грейвен відвернулася до води. Щелепа напружилася, але на Міру вона більше не дивилася.

Міра встромила голку в договірний ланцюг Даміана. Пам’ять металу відкрилася: наказ Грейвен, підписаний кров’ю, й одна умова — ланцюг тримає лише того, хто визнає її право судити.