Розділ 19. Білі кімнати

Розділ 19

Білі кімнати

У наступній залі стояли пральні барабани, вмуровані в сіль. Вони повільно крутилися без води. Крізь круглі віконця було видно дні, вилучені з людського життя: весілля, операції, побиття, народження, підписані договори. У білій солі пам’ять поступово втрачала власника. Після кількох обертів весілля, операцію чи народження дитини можна було продати будь-кому.

Нора притиснула долоню до одного барабана. Усередині співала жінка в темній залі.

— Це я.

— Не відкривайте, — сказала Ася.

— Якою була до того, як вони це вирізали.

На склі стояв номер лота. Нора провела пальцем по цифрах, і її обличчя ожило від гніву.

— Вони виставили мій страх сцени як сміливість. Продавали людям перед виступами.

— Можемо забрати барабан як доказ, — сказала Міра.

— Ні. Він важкий.

Нора взяла камінь із підлоги й розбила кругле віконце.

Спогад вирвався у вигляді ноти, ударився об стелю й увійшов їй у груди. Нора похитнулася. Разом зі страхом повернулася причина: перший виступ після смерті молодшого брата, порожнє місце в залі, на яке вона не могла дивитися.

Вона заплакала без звуку.

Ася підтримала її, але не намагалася заглушити повернене.

— Воно ваше?

Нора кивнула.

— Хочете лишити?

Ще один кивок.

Дім загув. Повернення без угоди порушило його порядок. Барабани почали крутитися швидше, підлога вкрилася вологою сіллю.

— Час іти, — сказав Гриша.

Перед виходом Міра зняла зі стіни список номерів лотів. Не всі імена можна було прочитати, зате внизу стояв підпис Морро й печать старої Ради. Сімнадцять продажів припадали на четвер. Кожного разу покупець вимагав спогад про дорогу до людини, яка вже померла.

Жодному звичайному колекціонерові не були потрібні саме такі уламки. Хтось складав із них шлях до конкретного мерця.

Коридор вивів групу до соляної галереї над центральною пральнею. Крізь ґрати в підлозі Міра побачила Даміана й Лева. Навпроти них стояла сива жінка в білій сукні.

На мотузках над її головою висіли мішечки з іменами.

Мотря Сіль чекала на них усіх.

Даміан і Лев потрапили до Дому з іншого боку — через занедбану пральню за Ковальським мостом. У залі лишилися металеві барабани й мотузки під стелею, тільки замість простирадл на них висіли полотняні мішечки. Тисячі імен і дат, поруч короткі підписи: «Сміх», «Літо», «Син», «Провина».

Мотря Сіль вийшла з-за барабана в білій сукні. Невисока, із сивою косою до пояса й майже прозорими очима. Усміхалася вона лагідно; від цього серед мішечків із чужими іменами ставало ще гірше.

— Даміан Рей. Як виріс.

— Ви знали мого батька.

— Я зберігала те, що він забував.

Даміан показав знак Вартового.

— Морро продавав вам дитячі спогади.

— Він приносив те, що Архів збирався знищити.

— За певну ціну.

— Я брала плату за зберігання. Гроші, до речі, були найменшою її частиною.

— Сім років. Дівчинка в червоному пальті. Ви були на «Північній».

Усмішка Мотрі лишилася, але мішечки під стелею загойдалися.

— Мирослава виявилася сильнішою, ніж ми гадали. Її мати — теж.

— Ви використали дитину.

— Там стояли ще троє дорослих. Не робіть із мене єдину винну.

— Ви справді вважаєте, що від цього дитині було легше?

— Ні. Але без решти ви не зрозумієте, як усе трималося.

Даміан підняв зброю. Лев стояв трохи збоку, розглядаючи мотузки, і раптом торкнувся його плеча.

— Вона тягне час.

Мотря плеснула в долоні, й зі стелі зірвалися три мішечки. На них значилося: «Мирослава Воронець. Голос матері», «Перші двері» і «Лана Воронець. Обіцянка Рея».

Четвертий упав на стіл окремо.

«Даміан Рей. Вибір».

Порожнеча в його пам’яті відгукнулася фізичним болем.

— Віддайте.

— Забирай. Відкриєш — згадаєш усе. Потім уже не забудеш ні чарами, ні старістю.

— Ціна?

— Відкриєш — уже не зможеш стерти побачене. Навіть якщо сама попросиш.

Лев сказав:

— Не тут.

Лев мав рацію: Мотря чула кожне слово, мішечки висіли над головою, а сам дім підсовував потрібні двері. Даміан однаково простягнув руку до нитки і розв’язав нитку.

Станція повернулася одразу. Лана на краю платформи, Нора в червоному пальті, медальйон у її руках. Лана говорить швидко, бо з тунелю вже йдуть люди: