Розділ 12. Клуб півночі

РОЗДІЛ 12

КЛУБ ПІВНОЧІ

Ася залишилася з Норою. Перед від’їздом вона обійняла Міру так міцно, що та не змогла вдати, ніби це звичайне прощання.

— Не їж, не пий і не дивися в дзеркала, — наказала відьма. — І не вір чоловікам, які говорять голосами зниклих сестер.

— А звичайним чоловікам?

Ася глянула на Даміана.

— Там вирішуй сама. На жаль.

Клуб містився в зачиненому театрі «Оріон» біля річки й відчинявся о 23:59 — між двома поділками часу. До опівночі Даміан підготував запрошення, схему будівлі та три захисні артефакти. Темне пальто для Міри він дістав із шафи на безпечній квартирі.

— Маскування? — запитала вона.

— Ви маєте вигляд працівниці Архіву після нападу.

Міра оглянула рукав із засохлою кров’ю.

— Так, вигляд маю точно не клубний.

У ванній Міра змила з обличчя архівний пил і побачила, що на щоці лишився тонкий поріз. Даміан чекав за дверима, переглядаючи схему Клубу. Він позначив два виходи, вентиляційний хід і місце, де зник його попередній інформатор.

— Ви були там раніше, — сказала Міра.

— Двічі. Першого разу купував свідчення. Другий — забирав тіло людини, яка продала забагато.

— А сьогодні?

— Сьогодні намагатимусь не повторити жодного варіанта.

Даміан говорив, не відриваючись від застібки на її захисному браслеті. Перевірив її двічі, потім ще раз провів пальцем по печаті. Схоже, замість «усе буде добре» він умів запропонувати тільки справну річ і точний план.

Він поправив комір біля її горла, не торкнувшись шкіри. Міра все одно затримала подих. Між його пальцями й тонким порізом на її щоці лишалося кілька сантиметрів — і чомусь саме їх вона помітила, а не схему Клубу в нього за плечем.

— У клубі ви моя консультантка з артефактів, — сказав він, відступивши. — Я приватний колекціонер.

— Повірять. Ви маєте вигляд людини, яка збирає чужі помилки.

— Недалеко від правди.

До «Оріона» вони вирушили не головною вулицею — клуб помічав людей, які надто прямо шукали вхід, і змінював адресу. Даміан повів Міру через вечірній ринок, пасаж старих книжок і двір, де на мотузках сушилися порожні тіні.

— Не наступайте, — попередив він.

— Чому вони без людей?

— Власники залишають їх тут перед Клубом. Тінь іноді видає, чого людина хоче насправді.

Одна тінь зірвалася з мотузки й поповзла до Міри. Даміан притиснув її носком черевика, повернув на місце й закріпив прищіпкою.

— У вас це підозріло вправно виходить.

— Перший раз я приніс чужу тінь додому. Тиждень прокидався з бажанням купити човен.

— Купили?

— Не вмію плавати.

— Це рідко зупиняє чоловіків із човнами.

Наприкінці пасажу Даміан віддав запрошення жінці, що продавала старі листівки. Вона оглянула печать, тоді Міру.

— Пара?

— Консультантка, — сказав він.

— Сьогодні це дорожче.

Жінка простягнула дві порожні листівки.

— Напишіть одне бажання. Клуб забере його при вході й поверне при виході, якщо не витратите.

— Обов’язкова умова? — запитала Міра.

— Ні. Можете назвати вголос справжнє.

Отже, відмова просто коштувала дорожче: довелося б віддати бажання безпосередньо Клубові.

Міра написала: «Знайти сестру» — і не відразу відпустила перо. Цих двох слів було мало. Вона хотіла привести Лану додому живою, із запахом її шампуню, сварками через чашки й усім, що встигло пропасти за три роки. Клуб залюбки скористався б неточністю: підсунув би замість сестри спогад, який не грюкає дверима й не сперечається.

Листівка прийняла напис і стала теплою.

Даміан прикрив свою долонею. Продавчиня пирхнула.

— Соромитеся?

— Професійна звичка.

Міра не питала. Коли вони відійшли, його листівка випадково торкнулася її пальців. Відбиток був короткий: зелений ключ у материній руці й відчинені двері, до яких він не підходив дев’ять років.

Даміан одразу відсмикнув картон.

— Вибачте, — сказала вона.

— Ви не навмисно.

— Це однаково було ваше.

Він подивився на неї уважніше. Пальці, якими тримав листівку, трохи розтиснулися.

— Дякую.

Біля річки почався туман. Він лежав рівними прямокутниками й залишав сухі проміжки, наче його розмічали під лінійку. Щоб знайти театр, треба було пройти тільки тими клаптями, де туман торкався взуття, але не колін. Даміан знав правило, проте третій прямокутник виявився підмінений.