Великий Друїд і міжвимірні хроніки

Глава 6. Обладунок Тіні та перші кроки нової гри

Цитадель Залізного Серця не засинала ні на мить. Гуркіт важких парових молотів, цокіт вагонеток та виск рунічних пил зливалися у суцільний гул підземного світу. Для Вар’яна цей мірний, штучний ритм був ідеальним тлом. У напівтемряві куточу майстерні, схований під широким тканим каптуром, він перебував у глибокій, прихованій медитації.

Його Золоте Ядро у грудях затихало, звужуючись до розмірів крихітної, майже непомітної точки. Цього разу він не збирався накопичувати колосальні обсяги Прани про запас — усе було підпорядковане маскуванню. Кожен подих Василя Гуменюка був повільним і виваженим. Він тренував нову техніку: «Нульовий Слід», яка дозволяла приховувати біоенергетичні вібрації тіла від кріо-сканерів, тепловізорів та квантових аналізаторів.

Брор Глибокороб працював без перерви. Старий коваль-технократ задіяв три кувальні горна, живлячи їх безпосередньо від поданого кристала Первинної Живої Жили. Смарагдове сяйво магічного мінералу зливалося з блідо-блакитним полум'ям плазмових пальників. Арантит — рідкісний метал, що видобувався на найглибших Horizons Агор-Дару, — під дією рунічних заклинань змішувався з адамантієм, перетворюючись на гнучку, пластинчасту тканину темного, вугільно-сірого кольору.

Ближче до наступного вечора кувальне ковадло востаннє задзвеніло. Повітря у майстерні виповнилося шипінням олії та пари.

— Готово, чужинцю, — зарипів Брор, витираючи спітніле чоло закривавтою від кіптяви ганчіркою. Його оптичний окуляр склався з сухим клацанням. — Я займаюся своєю справою двісті років, але це... це найкраще, що виходило з моїх рук.

На масивному дубовому верстаті лежав новий витвір підземних майстрів.

Обладунок не виглядав як громіздка лицарська залізяка чи важкий екзоскелет. Це був витончений, надлегкий панцир із прилеглих до тіла сегментних пластин арантиту, переплетених силіконово-адамантієвою сіткою. Поверхня мала глибокий матово-чорний колір, який, здавалося, поглинав будь-яке світло. Уздовж хребта, ліктів та грудної пластини ледь помітно тліли темно-зелені рунічні ланцюги, що висікалися глибоко в металі.

Вар’ян підійшов і торкнувся пластин. Метал відгукнувся приємним, ледь відчутним холодом, а потім миттєво адаптувався до температури його долоні.

— Внутрішній контур ізольований повністю, — пояснив Брор, вказуючи на потиличну та грудну зони. — Якщо будь-який чужорідний предмет — ін’єктор, нанітова голка чи мономолекулярне лезо — пробиває зовнішній шар, активатор у той самий мікросекундний проміжок вивільняє спалах високовольтної рунічної плазми. Отрута вигоряє прямо у голці, а сам нападник отримує розряд у сотню тисяч вольт. Окрім цього, панцир оснащений поглиначем магічних слідів. Для усіх外нашних сканерів ти — лише шматок холодного базальту.

Вар’ян надягнув обладунок під свій звичайний карпатський одяг. Арантитові пластини ідеально облягали тіло, не сковуючи рухів і не додаючи зайвої ваги. У той самий момент, коли панцир зіімкнувся на його грудях, рунічний контур з'єднався з його Золотим Ядром. Тонка енергетична пульсація Друїда повністю розчинилася всередині металу. Ззовні Василь Гуменюк знову виглядав як звичайна, виснажена хворобою людина.

— Дякую, майстре Броре, — промовив Вар’ян, міцно потиснувши мозолясту руку гнома. — Ця броня врятує не одне життя.

— Бержи її, чужинцю, — буркнув коваль. — І пам’ятай: залізо захищає тіло, але дух ти мусиш тримати сам.

Повернення до рідних Карпат відбулося непомітно. Вар’ян знову відкрив точкову, мікроскопічну тріщину, яка згасла у повітрі старої хижини без жодного звуку чи спалаху.

Дерев'яна хата зустріла його тим самим запахом плісняви, вогкості та сушеного зілля. За вікном усе так само тонула в сірому тумані гірська глушина. Василь опустився на ослін, погладивши шорстку поверхню старого столу.

Перше коло вчило його поспіху: тоді він відразу рвонув у вир подій, розгорнув масштабну діяльність, залучив до себе увагу корпорацій та спецслужб, ставши занадто помітною фігурою на шахівниці. Цього разу він діятиме за абсолютно протилежною стратегією.

Його головні завдання на даному етапі:

Зберегти абсолютне інкогніто. Жоден супутник, жодна розвідка (особливо британська MI6) не повинні дізнатися про його перетворення та наявність магічних здібностей до потрібного моменту.

Акуратне, приховане відновлення сил. Використовувати лише точкові магічні ритуали та приховані джерела Прани у Карпатах, не викликаючи енергетичних сплесків у глобальній мережі Землі.

Контроль над «Агентом Вейн». Згадуючи майбутні події, він знав точний час і обставини, за яких Елеонора Вейн має з'явитися у його житті під виглядом «випадково врятованої цивільної». Тепер цей сценарій стане для неї пасткою. Він дозволить їй зіграти свою роль, але кожен її крок відтепер буде під його повним, непомітним контролем.

Василь дістав із шухляди старий записник і простий олівець. Згадуючи минуле коло часу, він почав детально занотовувати дати, хронологію виходів корпоративних зондів, координати технологічних сховищ та ключові точки майбутнього вторгнення Жнеців.

У його грудях під залізобетонним захистом арантитового обладунку спокійно та впевнено пульсувала золотиста іскра. Вона більше не випромінювала яскравого світла на весь Всесвіт. Вона чекала свого часу.

— Гра почалася, Елеоноро, — тихо мовив Василь у тишу карпатської ночі. — І цього разу хід роблю я.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше