Тож 24 листопада 2652 року було здійснено висадження на південному полюсі Марса, трохи ближче до екватора, приблизно за 1200 км від гори Олімп. Саме тоді дослідники та космонавти почали вести трансляцію по всьому світі. Вони почали прилаштовуватися і використавши роботів, почали будувати станцію для приземлення транспорту.
Американці, які знали про це, уже очікували коли вони дійдуть до території їхньої держави. Але тим часом в них у планах було колонізування супутників Сатурна та Юпітера, а також – вихід із сонячної системи.
2653 рік. Американці закуповують величезну кількість ресурсів у потужних країн східної Азії та Європи загалом. Для чого? Бо вони готувалися до фактичного переселення великої частини американського населення, але вони не знали скільки час в них ще є. Тому за лічені тижні вони перевезли понад 100000 тон ресурсів у більше ніж 50 кораблях. Отже, поки американці готувалися до можливих проблем, нові космонавти з понад 50 держав вивчали планету та досліджували нові території.
25 серпня 2753 рік. Створення марсіанської держави, площею в 1 млн км кв, недалеко від держави чи поселення американців на горі Олімп. Протягом цих 100 років вчені, космонавти, дослідники з усіх земних країн разом з місячною країною проголосили незалежність марсіанської держави і було встановлено устрій, правління, валюту, символи, створення географічних карт, а також населених пунктів та міст на цій карті, встановлено точну кількість населення – 5.6 млн осіб, що з кожним роком зростало у 1,3 разів.
12 червня 2760 році – було здійснено перше(насправді вже друге) людське підняття на гору Олімп. Зайняло це близько 12 годин, але що найцікавіше – вчені помітили велику кількість слідів людей та ракет. Вони повідомили про це Землі та Місяцю, після чого виявили, що ці сліди було майже нещодавно – менше ніж 60 років тому.
Для розуміння що саме сталося, треба повернутися назад, за 60 років до нового сходження на Олімп. Після того, як було узгоджено напрямок дороги, закуплено більше мільйона тон ресурсів – їжі, води, палива, одягу, технологій, камер, розчинів та іншого приладдя, вони вирішили летіти. Вони продумали свою подорож до найменшої деталі, зокрема й те, скільки вона мала тривати і була встановлена на те, що вони покинуть Землю, Сонячну систему, а згодом у пошуках розумного життя – галактику. Понад сотні ракет, із загальним екіпажем в 50000 людей полетіли до супутника – Титану. Завдяки таємному створенню ракет, які змогли стати найшвидшими взагалі, для них мільйони кілометрів були не проблемою. Його швидкість становила 0.15 швидкості світла, тобто 161 887 752,6 км/год, що допомогло досягнути Титана за день. Лиш хто знав про політ американців – то самі американці, які лишилися у печерах, доволі глибоко на Марсі, а також ті, що на Землі. Уже потім вчені зрозуміли, що тут були американці, але вони й далі продовжували колонізовувати Марс, що згодом дійшло і до інших планет, а самі Американці уже на початку ХХХІ століття – покинули нашу сонячну систему і полетіли до Проксими Центавра b і долетіли туди лише через майже як 30 років, висадившись там. Тому більшість екіпажу стали пенсіонерами(75 років), а наймолодшим – 50. Через роки, коли ресурси майже закінчувались, була потреба в доставці продуктів із Землі на швидких ракетах, які долетіли б тільки через 5 років, але їх передбачення цієї часової проблеми допомогло, тому американці змогли продовжити життя та дослідження сусідньої сонячної системи. Сама Земля лише частково була важливою в час дослідження – тільки ресурси, всім іншим космонавти могли забезпечити свій екіпаж самостійно. Сама Америка пішовши в обгін, ледь не наразила на смерть 50 тисяч учасників екіпажу, але опинилася набагато далі ніж будь-хто із земної кулі міг уявити. Тому поки інші держави колонізовували сонячну систему, то американці постачали свої ресурси на 4,2 світлових роки від нашої Землі, до проксими центавра b, але уже в 2868 році почався промисловий розвиток на Проксимі с, передумовою якого стали водень та гелій-3. Саме ці гази були поширеними на цій планеті. Це стало джерелом великої кількості палива для космічних кораблів та ракет.
2925 рік. Виявлення і приземлення на один із льодяних супутників Проксими c, що означало існування тут води, потрібної для життя людини, тому це полегшило життя у цій зоряній системі. Щодо самої системи, то завдяки існуванню тут Альфа Центаври A - зорі, що була фактичною копією сонця, дало багато можливостей для подальших досліджень до 3026 року. Бо після цього багато дослідників вирушають на одну й ту саму зоряну систему - Зірку Барнарда.
Але про це вже в іншій історії.
Здобутками за 1000 років стали: колонізація Марса, Венери, Меркурія, супутників Титана, Місяця, вихід із сонячної системи, досягнення Проксими Центавра b, Проксими c та її супутників, розвиток швидкості до 0.15 світла.