Пролог

Все почалося в День Заточки. Бряк застав його вперше, тому дуже розхвилювався (хоча приводів для хвилювання у нього останнім часом вистачало і без того).

Загалом життя після повернення від дракона змінилося. Хазяїн сказав новим роботодавцям, що йому потрібна пара тижнів на «приведення до ладу справ і взагалі», тож вони з хазяйкою провели перший тиждень у лихоманці: обирали архітектора для першого поверху, оформлювали документи на дачу, вирішували ще якісь питання з трудовою, облаштовували маленьку бджілку. Навіть хазяйка взяла відпустку — хіба що одразу після повернення написала розгромну аналітичну статтю стосовно складу кормів для принцес. Аналіз вона провела професійний; хоча агресивно й уїдливо писати їй ще не доводилось, хазяїн з цим питанням допоміг — де проконсультував, де підкоригував, пару абзаців написав сам — і, за словами Великої Таємничої Бабусі, «вийшла бімба». Як пізніше стала відомо, для профспілки принцес ця стаття стала останньою краплею, так що навіть почались мітинги проти виробників. Втім, сама хазяйка після цього заспокоїлась, наче виплеснувши отруту, і теж з чистою совістю занурилась в переформат життя.

Бряку теж відчайдушно хотілося бути втягнутим у цей вихор, але особливої справи йому не знаходилося. Мишів, що розпоясалися за відсутності хазяїв, він швидко змусив отямитись, а от писати статтю чи заповнювати офіційні папери йому не дали. Інколи він грався з бджілкою Альдою, але вона сама найбільше воліла гратися з квітами — і потім, хіба це була Серйозна Справа?

Одного дня хазяїн сказав, що йому треба провітрити голову й побігати зранку, і «Я був би рад, якби ти доєдналася, але, ну». Було зрозуміло, що через банальну різницю у довжині ніг спільні пробіжки будуть проблематичні — втім, за пару днів хазяйка придумала купити собі ролики. Потім вони за інерцією вирішили ще й разом займатися йогою. Бряку, на його великий жаль, не вдавалось ані те, ані інше: угнатись за ними він не міг, й асани були не зовсім для лапок. Втім, хазяїн помітив його спроби й втішив, заявивши, що Бряк займається йогою завжди, адже він завжди в позі кота, щоб не робив, і натомість порадив займатись медитацією. Тож тепер Бряк часто медитував на металеву кружку на краю, щоб її скинути силою думки. 

Отже, Той-Самий ранок пройшов так само як й останні три дні. Хазяїн з хазяйкою разом побігали й покатались на роликах відповідно, потім позаймалися йогою. Бряк медитував. Маленька Альда гралася на клумбі в свої химерні ігри — то щось розповідала квітам, то огортала стеблі в сукні, то складала з квіточок мандали.

Коли йога закінчилася, хазяйка замісила тісто на простенький пиріг, «просто самим перекусити». Бряк крутився поряд з нею — може, тепер потрібна була якась допомога? Але завдань так і не знайшлося; врешті-решт хазяйка залишила тісто підходити, зібрала з кухні всі ножі та пішла на двір.

Коли зацікавлений Бряк вийшов за нею, він побачив, що хазяїн вже витягнув на траву стійку зі своїми мечами, кинджалами та іншим небезпечним приладдям, а також встановив химерну конструкцію з кількох великих колес. До конструкції кріпився дріт: скоро стало ясно, що це електроточилка. Поклавши на стійку й власні ножі, хазяйка взяла ганчірку й пляшку маслянистої рідини, всілася неподалік на траві й почала змащувати вже наточене.

Подібні планово-профілактичні роботи потребували від обох уваги й зосередженості, тож зараз вони не розмовляли. Бряк теж суворо поточив пазури об найближче дерево і всівся за ними спостерігати. Навколо все вищало, свистіло й жукотіло, а повітря просякло запахами мастила і металу. От би хазяїн теж поточив його пазури такою штукою, а хазяйка змастила олійкою! Всі миші та землерийки б попадали. І ще отой пихатий нахаба-їжак, що мешкав в кущах лохини неподалік.

— Ого, який вигин, — хазяїн взяв зі стійки черговий ніж, загнутий, наче крюк, і покрутив його в руках. — Давно купила? Для чого він?

Хазяйка обережно поклала на стійку довгий кинджал, який якраз закінчила змащувати, і підійшла ближче.

— А це не моє. Не пам’ятаю такого. Але й правда цікавий. Може, тобі хтось в подарунок надіслав, ну як отой, що з додатком, а ти й забув? 

— Хм-м. Та ні, я запам’ятав би. Мабуть, — хазяїн підвівся, трохи потягнувся на носках, розминаючи ноги, а потім граціозно стрибнув вперед, замахнувся й зі свистом рубанув повітря, обертаючись навколо себе, так що у Бряка дух захопило; потім зробив новий низький випад, припавши на напівзігнуту ногу, і нарешті з вдаваною байдужістю розпрямився (хоча Бряк помітив, як він кинув короткий погляд на хазяйку, перевіряючи її реакцію і, здається, лишився задоволений. Бряк би теж був задоволений, якби на нього хтось так дивився). Потім знизав плечима й повернувся до точилки.

— Не знаю, не знаю. Виглядає ефектно, але баланс ніякий, та й загнутий надміру сильно. В бою буде неефективний, хіба що разово щось до себе підтягти. Може, то тобі подарували? Для якихось там астральних помідорів? 

Хазяйка похитала головою — трохи відсторонено, наче занурившись у власні думки, або згадуючи ті стрибки, і коротко озвалася:

— Нє, навряд. Може, Альда з печери чи з замку прихопила. Треба у неї спитати. 

Після цього вона всілася назад і почала неквапливо полірували черговий наточений кинджал, дивлячись хазяїну просто в очі. Той завмер. Хазяйка ще пару разів повільно провела серветкою по лезу вверх-вниз. Хазяїн нахилив голову і дещо хрипко видихнув:

— Слухай, може, перерву зробимо?

Бряк стрепенувся. Він час від часу робив думкові зусилля, щоб змусити кружку на кухні впасти, і зараз, поки перерва, вирішив глянути — може, нарешті вдалося?

…Кружка так і стояла на своєму місці — втім, Бряк забув про неї тієї ж миті, коли зайшов на кухню. На тісті мало того що були відбитки якихось загадкових лап — нові з’являлися просто у Бряка перед очима, наче по пирогу топтався невидимий монстр! 

Нарешті важлива справа!!! Загарчавши, Бряк миттю застрибнув на стіл і спробував того свинотського монстра вкусити. З одного боку, це не вдалося. З іншого — сліди на тісті більше не з’являлися, наче невидиме щось втекло.