Розділ 1.

В ці дні, я стала доросліша , 
Не те, щоб я була дуже мала, 
Але настільки гнів почав кипіти ще здаля 
Ще з немовля, перетворилась я... 
На людину з гнівним усвідомленням нашого життя. 
Сьогодні знову чую: 
В Херсоні - вибух, 
В Маріуполі, тим паче 
А тому іроду все одно, що вся Україна плаче. 
Ми молимося день за днем, 
Вже й сліз немає, щоб поплакать.. 
Коли ти чуєш, що от от  
заберуть твого брата, маму й тата 
Коли ти спиш, і шукаєш чи біля тебе, ще твій чоловік 
А до того, ірода, ще не дійшов його гріх

Коли ти бачиш, що новини,  
Показують ні в чому невинних людей  
І осиротілих маленьких дітей. 
Хочеться запитати у тої гниди,  
За що? За що? 
Хіба вони вороги 
Хіба вони тобі ставали на півдороги  
Знищували твої городи 
Слідкували за твоїми махінаціями і питали : Куди?! 
Я людина, добра і не зла 
Але нехай твоя доля також буде 
Така ж не легка! 
Нехай твої люди зрозуміють 
Яка ж бо в тебе душа гнила  
І що серед людей тобі місця нема 
Бо ти - кат,  
А кати, мають жити серед катів 
Туди тобі і місце 
Така ж бо жде тебе розплата... 
Бо ми незнищенна нація 
В якій не йде брат на брата 
Ми станемо під кулі, живим щитом  
Не віддамо нікому волю, 
Не зламаєш ти нашу долю 
Вже не довго тобі залишилось 
Відійди сам, поки тебе не задушили: 
Марнотратство, нещирість, озлоба,

Гірше ж тобі тільки буде 
За те, скільки тут полив бруду. 
Ми відстоємо, ми дамо раду  
А тобі, ось таку я дам пораду: 
Забирайся з моєї землі, 
Ти забудь, що є така країна 
Поки тягнуться руки твої  
Забирайся з моєї землі. 
Перегноєм будеш в України 
Ноги об тебе будем витирати 
Не потрібно нам росії,  
Не потрібно нам такого брата. 
Знай, і на тебе чекає відплата.