Доглядач космодрома на Крансбері, ч. 2

Трохи далі від умовного стартово-посадкового простору, влучно названого Оборвище-поле, починалося царство нескінченних служб супроводу: технічно-експлуатаційних частин, товарно-транспортних складів та пакгаузів, за якими тяглися безкінечні санітарні та митні пости, карантини та служби попереднього затримання й депортації з планети тих, хто мав галактичне кримінальне минуле або був оголошений у розшук.
Слід зауважити, що в’язниць на планеті не існувало, але депортація здійснювалася миттєво на найближчу планету космоклошарів, де не кожного депортанта з Ітак чекала приємна доля. Були на Тронті рудники та галери. Тамтешні парії обожнювали земне середньовіччя. Та й як було не обожнювати, коли з місцевих рудників було видобуто все до крихти галактичними корпораціями, а подальша рекультивація Тронти, за прогнозами тамтешніх розумників, мала затягтися на кілька наступних тисячоліть…
Я обрав для себе планету, що експортує бананову моркву, і тепер в’яло йшов уздовж багатоповерхових готельних боксів, що тяглися одразу за територією космопорту. В кожному з них були досить комфортабельні умови проживання, з маленьким "але"... За зовнішньо обмежений перегородкою простір ніхто не смів сунути свого носа. Бо й по цей бік стіни булькав свій "немилий Августин".
"Хуліган? А гулі нам… Ам-м!" – старанно підвивав він.
У всіх цих боксах тимчасово проживали вічні бродяги галактики. Тут же знаходився і мій зовні нічим не відрізняючийся від інших готельних номерів офіс. Хіба що в ньому головував я – лінійний інспектор Крансберського космопорту, після присяги на вірність планетарному співтовариству антропоморфних ітакців, карликовим рожевим слонам і пухнастим кішко-птахам мурлонам...
До присяги на вірність банановій моркві, слава Провидінню, мене, правду кажучи, не змушували. Я сам її з апетитом жував повсюдно, бо вона містила в собі найприємніші галюциногенні інгредієнти, що благотворно впливали на мою психіку космічного мандрівника, який знайшов свою другу батьківщину на планеті Ітак.
Спробуйте заперечити – якщо вас прославляють і нагороджують, а потім ганьблять і занурюють у злидні, призводять до присяги і призначають на офіційну посаду – чи не означає це, що вам дарують чергову нову батьківщину?

Як співалося в пісеньці Сервіга:
Летіли, впали, тут же підняли – гам!
Зоряні милі їх опустили – до нас…

На есперанто не перекладати! З ним ми ще наїмося… Але хіба не провістив "немилий Августин" – "Хуліган? А гулі нам… Ам-м!" , а? Переклали таки, чорти...

Kiel kantis en la kanto de Serghir:
Ni flugis, falis, tuj levis - din!
Stelŝipoj malaltigis ilin - al ni ...

А якщо зоряний хуліган раптом став інспектором, то що ви на це скажете? То-то і він…
Я заходжу в скан-камеру і приростаю до в'язкого підлоги. Мене ніби всмоктує потужною присоскою, щоб я не заважав крижаному душу променю пробігати по моєму тілу – від маківки до п’ят.
Промінь обмірює мене до мікронів. Якщо раптом виявиться найзвичайніший мерзотний зубний флюс і роздує вам щоку, можете не сумніватися, станеться миттєва медична кореляція образу, і флюс буде вирізаний, і я вже без нього ввійду у світ як ягня планетарного правосуддя…
Роздуми перервані м’яко-вимогливою командою:
– Входьте!
І тут же слідує інформація: – Інспектор Орніс, у готельному боксі С3-17 зараз програють підпилого аборигена з планети Аксель. Це якийсь Бр-рГр-рЗр-рБих. Він вже встиг підписати контракт, у якому дав згоду на власну розчленівку. Копія контракту, відповідно до Галактичного Статуту в пункті регулювання відносин між представниками контактуючих цивілізацій, вже надійшла до правового відділу космоадміністрації…
– Конкретизуй, Сервіг, виголошену тут нісенітницю…
– Чого тут уточнювати, шеф? ("Kion mi povas klarigi, Estro?") Шість нефритових кінцівок цього Бр-рГр-рЗр-рБиха виграв негласний представник синдикату контрабандистів, пер п’яти астероїдів Гектор Глюк, а чотири уключини зі сталактитів – костурі чи що – фіолетовий прибулець з Альфа Центавра Дік Х'амі-сін…
– О, закінчені ідіоти! Вони просто розібрали на частини ложемент цього Бр-рГр-рЗр-рБиха: шпангоути його ложементу дійсно з нефриту, а стрингери з природних параболічних сталактитів. Це тобі, Сервіг, не костурі. Це, блін, обмежувачі його природного експансіонізму! Ну, тепер, всім їм хана – і Дік Х'амі-сіну, і Глюку!..
 – Це чому ж? – Тому що вони подарували цій гадині виправдувальну обставину. Програні цілком законно частини передбаченого цією істотою обмежувача дають право цій скотині на просторову видовищну прогресію! А це означає, що незабаром він поглине всіх своїх партнерів по картковій грі, потім готельний бокс, потім космодром, Крансбер, Континент Плантацій, планету… Продовжувати?
– Ні, приймати рішення! – пролунав наказ від керівництва.
– Як слід вчинити планетарному співтовариству, інспекторе?
– Як слід, як слід… На біса він вам тут знадобився…
– Був запрошений на конференцію регресуючих рядів прогресивних ітакських математиків…
– Вважайте, що він вас вже порахував!
– А якщо без жартів?
– Тоді негайно слід здійснити депортацію цього Бр-рГр-рЗр-рБиха на п'ять світлових років в район найближчої чорної діри!
– Енергоресурс затребуваний у Галактичної ради…
– Енергоресурс отримано. Відлік часу пішов… Десять…
– Коротше, він вже поглинув своїх недбалих партнерів!
– Дев'ять… Вісім.. Сім…
– Він вже зжер свій готельний бокс! Оголосити тотальну евакуацію з С3-17!
– Бр-рГр-рЗр-рБих поглинув сімнадцятий рівень, евакуйовані рівні з шістнадцятого по сьомий… В акваріумі на п'ятому рівні гримить прощальна пісня дельфінів…
– П'ять, чотири, три…
– Дельфіни не доспівали… Готель С3 знищено до фундаменту…
– Один, нуль, старт! – Трансгалактична депортація пройшла успішно, попутно з'їдена трансгалактична стартова установка… От гадина!
– Збитки мінімізовано планетарною системою відновлення… Інспекторський бонус складає п'ятдесят космокредитів… Бажаєте імплантувати?
– О, так, звичайно, – порівну в праве і ліве передпліччя. Зі стіни висунулося призове крісло-імплантатор. Я переможно всівся, але про себе зарікся повідомляти про поповнення свого мізерного рахунку місцевим доброхотам і фанам. Синхронно пульсуючі уколи конкретно повідомляли мені про приплив енергії…
– Процедура імплантації п'ятдесяти космічних еквівалентів завершена. Будь ласка, пам'ятайте, що зусилля для подолання гравітації в планетарних умовах заборонені.
– Це чому ж?
– Тому що підписано планетарну угоду про розмежування зон екологічного проживання представників людських рас і мурлонів.
– Чи існують які-небудь винятки, визначені угодою?
– Виняток єдиний: сприяти інтеграції мурлонів і антропоморфних істот!
– О, Провидіння! Хто ж керує Ітакською планетарною радою?
– Відомо хто – мурлон! – негайно відповів мені Сервіг – синтезорозум в інтегрованій голограмі.
…До мурлона мене і викликали.
– Чи ви говорите на есперанто? Ĉu vi parolas Esperanton?
– Звиняйте, я не курю. Мы не фурмы… Тк би мовити, не вкурився…  Залишимо ваш пієтет, що не має нічого спільного з етикетом. Поговоримо без прикупу в колоді…
– До честі мурлонів, жоден із п'яти мільйонів ста двадцяти восьми особин нашого унікального виду в карти не грає. Та й ви, здається, не особливий гравець… Ось ваш татко…
– Ну, до чого нам досьє з пасьянсами персоналій? Говоріть відкрито, в лоб!
– З вами, Орніс, завжди було непросто: що в лоб, що по лобі, дружок. І все-таки, чим загрожує така екстрена висилка, уточню, – депортація цього Бр-рГр-рЗр-рБиха? Говоріть чесно, не брешіть. Ви ж могли просто, ну, скажімо, приструнити його ергрегор, зменшити його відчуття, ущемити амбіції, нарешті, просто анулювати…
– А з ним заодно і півгалактики враз! Ні вже, пробачте… Я бачив подібних тварюк, так би мовити, в дії. Якщо хочете, вони – хижі пожирачі зірок. Опустіться на землю, тобто, на нашу спільну з вами планету, уявіть себе тільки на мить на лаві допитуваних, і тоді ви зумієте сканувати мої думки, перш ніж депортувати мене з такої приємної планети. Ви самі хоча б розумієте, на які міжзоряні неприємності ми нарвалися? – Уточніть, будь ласка, для пухнасто-хвостатих з крилами на спині… Тэк-с, сказати…
– Добре, я подумаю… – тут я витримав паузу. – Перш за все, представники виду, до якого належить цей Бр-рГр-рЗр-рБих, виникають в інформаційному полі галактики у вигляді самореалізуючої субстанції, якій, чесно кажучи, від душі начхати і на міський магістрат, і на всіх службовців космопорту. А просто за всі минулі інформаційні гріхи слід колись платити… І ось…
– І ось? – намагався поквапити мене ревний трудяга мурлон. – Так ось вся статика неприйнятих рішень і непродуманих дій минулого концентрується в неке первинне зло, яке підживлюється реліктовим негативом.... Відбувається щось ще, що прослизає в наш світ на мить і не залишає про себе жодних матеріальних або польових змін. Ми маємо справу з інформаційною саркомою єдиного поля в даній ділянці космосу, власне на планеті Ітак – щось на кшталт…