Вечірка

Було це 12 жовтня, напевно, я ніколи не забуду того дня. Того ранку я стояла в шкільному коридорі й чекала на свою найкращу подругу Дженніфер. І нарешті я побачила її в натовпі людей, і вона була не одна.

-Привіт Мері, знайомся це Сара.

-Привіт, приємно познайомитися. -сказала я з посмішкою.

-Мені теж. До речі, у мене сьогодні ввечері невеличка вечірка, приходьте, буде весело. 

-О круто, а з якого приводу? - запитала я Сару.

-Просто так без приводу.

-Зрозуміло, я прийду.

-Я теж буду. - щойно я договорила продзвенів дзвінок.

-Чудово, ось адреса. Чекаю на вас о 6. -сказала вона і за мить побігла на урок. 

День минув швидко, на щастя уроків було мало. Слухаючи музику і розмірковуючи про своє, я поверталася додому. У якийсь момент хтось зачепив мене плечем так, що я мало не впала.

-Ей можна акуратніше? -повернувшись назад, крикнула я вслід незнайомцю.                                                                                                      
"Хоч вибачився б" подумала я, за мить кинувши погляд на дорогу я побачила що мені перебігає дорогу чорна кішка. Але тоді я якось не звернула на це особливої уваги. У прикмети я ніколи не вірила, а даремно.
Прийшовши додому, я насамперед почала готуватися до заходу. Вечірка мала розпочатися о 6-й, о 5.45 я вже вийшла з дому. А оскільки багатоповерхівка, що була за адресою, яку мені дала Сара, була досить недалеко, за 15 хвилин я вже піднімалася ліфтом на 5 поверх. Вийшовши з ліфта, я підійшла до потрібних мені дверей і подзвонила в дзвінок. І за хвилину двері відчинилися.

-О, ти вже прийшла, проходь. -весело говорила Сара, одягнена вона була наче з 80-х.
Зайшовши до квартири, я одразу ж почула музику, і вона теж була в стилі 80-х років.

 -А тематика вечірки що восьмидесяті?

-Ой вибач забула тобі сказати. Але нічого страшного, твій образ теж підходить. -сказала Сара. 
Дивно як вона могла забути сказати про тематику власної вечірки.

-Ну що пішли. - вигукнула дівчина і, схопивши мене за руку, потягла всередину.

За мить ми опинилися в самому центрі вечірки. Музика вдарила у вуха і тіло почало рухатися в такт.
Пісні змінювалися одна за одною, а келихи дзвеніли в унісон.

-Слухай можеш, будь ласка, принести закуски з кухні? -попросила Сара. 

-Звісно.

Зайшовши на кухню, я підійшла до столу, на якому стояли закуски, і вже хотіла взяти тарілки в руки, але в останню мить побачила якесь червоне світло боковим зором. Повернувшись, я побачила, що загорілася штора, увімкнена газова конфорка підпалила кухонні рушники, які лежали поруч, а вогонь із рушників перекинувся на штору. Я кликала на допомогу, але ніхто не почув. Не роздумуючи, я одразу ж вимкнула газ і почала набирати воду в миску та гасити пожежу. Коли все було загашено, я відкрила вікно, щоб провітрити приміщення, і пішла до дверей. Мене здивувало те, що двері були зачинені, адже я їх не зачиняла. Я смикнула за ручку, але двері не відчинилися. І я вкотре крикнула, щоб мені допомогли, але й тоді мене не почули. Втретє, коли я штовхнула двері, вони нарешті відчинилися.
Вийшовши з кухні, я помітила, що музика припинилася і пішла у вітальню. Коли я зайшла туди, всі погляди спрямувалися на мене, від гробової тиші й численних поглядів у мене пішов мороз по шкірі.

-Сара можна тебе на хвилиночку? -перервала я мовчання.

Дівчина встала з дивана і підійшла до мене.

-На кухні була невелика пожежа, але я змогла все загасити. -на мої слова вона ніяк не відреагувала, її обличчя абсолютно не виражало емоцій.

-Дякую, що загасила вогонь. -Сара говорила монотонно і без емоційно.

-Знаєш, я, напевно, піду додому вже, мені щось недобре через дим. 

-Мг...

Швидким кроком я пішла в передпокій, щоб одягнути куртку.
Через 5 хвилин двері за мною зачинилися, і я пішла до ліфта.

-Якась чортівня. -прошепотіла я, викликаючи ліфт.
****
Наступного ранку я вирішила зателефонувати Сарі й поговорити з нею про вчорашнє. Я набрала її номер, який мені вчора дала Дженніфер і, натиснувши кнопку "виклик", піднесла телефон до вуха. Але все, що я почула, це гудки і "Абонент тимчасово недоступний". Я подумала, що в неї просто розряджений телефон. Не думаючи ні про що погане, я пішла до школи. 
Йдучи шкільним коридором, я побачила Дженніфер і підійшла до неї.

-Привіт, а ти не знаєш де Сара?

-Привіт, яка Сара?

-Ну Сара твоя подруга, у неї ще вчора вечірка була. До речі, чому ти не прийшла, ми ж збиралися разом піти.

-Мері, я й гадки не маю хто така Сара і про яку вечірку ти говориш. - з виразу обличчя Дженніфер було видно, що вона абсолютно нічого не розуміє.

-Як таке може бути, вчора ти мене познайомила зі своєю подругою Сарою, і вона запросила нас на вечірку.

-Цього не може бути.

-Чому?

-Потому що мене вчора не було в школі. -коли вона сказала це, у мене відняло мову.

Пів дня я думала про те, що сталося, і вирішила, що треба розібратися в усьому. Після школи я буквально побігла до тієї самої багатоповерхівки. Я забігла в під'їзд і зайшла в ліфт. Вийшовши зліфта, я кинула погляд на двері квартири, і застигла на місці. Ще вчора вони були як нові, а зараз стали старими, облізлими і наче обвугленими. Я повільно підійшла до дверей і хотіла подзвонити в дзвінок, але його там не було, він просто зник.

-Привіт. -почувся жіночий голос за спиною, від чого в мене мало серце не зупинилося.

-Доброго дня, ви сусідка Сари?

-Якої Сари? Про кого ви говорите?

-У цій квартирі живе дівчина і її звуть Сара.

-Ви, напевно, щось плутаєте тут ніхто не живе вже 43 роки. І не дивно після тієї жахливої пожежі хто захоче тут жити?

-А що за пожежа?

-У 1980 році 12 жовтня молодь влаштовувала вечірку в цій квартирі і під час вечірки тут сталася пожежа. Начебто вони на кухні конфорку не вимкнули. Найжахливіше, що ніхто не зміг вибратися і всі, хто там був, загинули.