Глава 29

— Хей! — радо кричить Нік і підхоплює мене на руки.  

Ми кружляємось, а я сміюся з його поведінки.  

— Я скучив, — зізнається, зупиняючись і ставлячи мене на землю.  
— Я теж, — відповідаю, — В мене є для тебе подарунок! — раптом згадую.  
— Справді? — дивується і оглядає все довкола, — І де ж він?  
— В мене вдома.  
— Рейчел, ти перша дівчина хто таким чином запрошує хлопця до себе додому.  
— Пф, так то хлопця... 

В помсту мені, Нік згрібає мене в обійми і починає сильно та швидко крутитися, мене аж почало нудити.  

— Стоп, стоп, стоп... Нік, досить, — прошу його зупинитися, — Інакше я зараз знищу твої і так жахливі кроси. 

Його зовнішній вигляд ніколи не хвилював. Доки я не прийшла... Ха-ха-ха! Заставила підстригтися і... Все. Він впертіший, ніж я, тому сперечатися було максимально важко.  

Нік поступив на програміста в нашому місті, але ми рідко бачимося, бо хлопець теж працює. Правда, йому платять за це гроші. Тато ставиться до Ніка насторожено, але коли почув, що хлопець потрапив на роботу в відому компанію ще навіть не почавши навчання в коледжі, то відразу змінив свою думку.  
Але заради справедливості замічу, що він там на позиції «принеси-подай». Правда, йому через це ані краплі не соромно, адже він розуміє, що зараз точно не час для чогось більшого. Його пріоритет — навчання.  

— То поїхали? — питає.  
— Так.  

Хлопець відкриває свій старий синій Ford і я сідаю в нього.  

По дорозі ми ділимося тим, як минув день та й в принципі, що сталося за весь час, поки ми не бачились. Нік найбільше питав про Фей... Я ще на випускному замітила, що вони якось дивно поводилися, але розпитувати нічого не стала. І не тому, що не хотіла лізти не в свою справу, а тому, що я тоді була надто зайнята своїми проблеми. Однією, вірніше. 

«Деніел сьогодні повертається» 

Значить, він ще не приїхав? Коли саме він буде? І куди він повертається? До кого?  

‘’Звісно, що до своєї сім’ї. Ти йому не потрібна, це ж очевидно ” 

Хвиля злості піднялася зсередини і я з усіх сил стримувалась, щоб не розказати все Ніку. Я заново вчусь контролювати емоції, адже з невеликого життєвого досвіду ясно, що це дуже заважає мислити ясно.  

Я відкидаюсь на сидіння і залипаю на руках Ніка. Він зробив татуювання на пальці в формі перстня з якогось фільму. Чесно, я була шокована, коли побачила фотографію, але це правда і виглядав він вишукано(перстень). Тільки важко розібрати, що то перстень. Скоріше, якийсь величезний овал на цілий палець з красивим малюнком якогось птаха. Взагалі, саме татуювання було в чорних, сірих темних тонах.  

На Ніку був світшот, порвані джинси та кроси відомої фірми. На них боляче було дивитися, адже вони такі потріпані і зношені...  

Ми під'їхали до будинку, де знаходилася моя квартира і я вийшла з автомобіля.  

Хлопець ввімкнув сигналізацію. Ми пішли всередину та підійшли до ліфту.  

В дзеркалі, яке там було я побачила втомлену темноволосу дівчину з довгим каре. Ще одна зміна в мені і я не вірила, що на краще. Просто так... Легше. Знаєте, кажуть, коли стрижеш волосся, то заодно і позбавляєшся вантажу минулого. В мене такого ефекту не відбулося.  

Я ключами відчинила двері і пройшла у вітальню, щоб забрати з дивану зім’яте покривало. Воно валяється тут ще з минулого дня! Я дивилася серіал, а найзручніше це було робити на величезній плазмі мало не на всю стіну.  

— Ховаєш сліди злочину? — цікавиться, стоячи позаду Нік.  
— Намагаюсь, — підморгую йому.  

Ми сідаємо на диван, я йду по піцу, яка лежала на столі в кухні. Виглядає нормально, тільки на дотик якась дуже тверда.  

— Я не думаю, що її можна їсти, — кажу, принісши кусок і показавши його.  
— Рейчел, я тільки приїхав. Думаєш, мені не все одно, що їсти? 
— Ти сам захотів отруїти себе. Запам’ятай це.  

Насправді, мені просто до жаху хотілося лягти спати. Я втомлювалася надто часто і це навіть добре, адже тоді я не мала часу думати про Деніела. Та схоже, що він сам вирішує, коли я маю це робити.  

Тепер зрозуміло чому брат говорив таким чемним, дружелюбним тоном. Він точно знав, що Деніел сьогодні приїде. Чи вже приїхав?  

Тільки не це... Я знову почала уявляти, що буде, якщо ми зустрінемось. А нічого не має бути! Я не хочу його бачити, мені страшно, що я повірю йому вкотре, а він візьме і зникне! Хіба це стосунки? Не думаю. Над ними потрібно працювати, розказувати про все, адже ти довіряєш своїй другій половинці. В нас все не так. Краще вже викинути його з голови і покінчити з усім.  

Нік поїхав від мене о дванадцятій після того як я віддала йому музичну пластинку з його улюбленою групою (мій подарунок). Перед тим ми дивилися «Аватар» і паралельно грали в карти. Хоч якесь тренування для мозку.  

Йдучи спати, я написала сестрі, переконавшись, що вона вдома, а не ходить бозна-де. Після того я пішла спати. 

З солодкого сну мене вивів дзвінок телефону.  

— Так? — сонно бурмочу, думаючи, що вб'ю того, хто це робить.  
— Ти спиш? — здивовано питає Фей.  

Я відставляю телефон, щоб поглянути на годину: 3:40.  

— Та ні, ось їсти готую. Ранок же, — з відкритим сарказмом говорю.  
— Ясно, — по голосу подруги я зрозуміла, що хтось напився.  
— Фей, що ти хочеш? — питаю, знаючи, що зараз їй прийшла в голову «геніальна» ідея. 
— Приїжджай сюди, — пропонує, — Тут т-а-а-к весело, — тягне вона і починає гикати.  

Я розумію, що їхати доведеться, але не, щоб веселитися, а щоб забрати її додому.  

— Скинь адресу, — кажу їй.  

На збори в мене йдуть хвилин десять. Здається, я і так там впишусь. Волосся в мене розбурхане, косметика «пливе» трішки, бо я не змила її ввечері. А перше, що мені випало з шафи — плаття. Ну й пофіг, немає часу вибиратися. Судячи з голосу, їй скоро доведеться волосся над унітазом тримати, а робити це в домі Бенета (а саме в нього на вечірці була Фей) я не буду точно.  

Будучи буквально з одним відкритим оком, я спустилася вниз, сіла в машину таксі і поїхала по подругу. Почувалася настільки розбитою, що не було сил ні на що. Ну хто будить в четвертій годині ранку?! Хоча правильніше, за що?!  

Припаркуватися виявилося ще тою задачею. Найближчі дороги біля будинку битком забиті іншими автомобілями. Я попросила водія зачекати, але щось підказувало, що він цього робити не буде.  
Я б теж не стала чекати в місці, де повно п'яних людей і від яких не знаєш чого очікувати.  

Пролізаю повз двох величезних хлопців, вони свистять мені у слід, а я намагаюсь взяти всі емоції під контроль і з суворим виразом обличчя йду всередину будинку.  

Еліот Бенет славиться своїми вечірками. На них, що тільки не відбувається: розбиття вікон, підпал ялинки під яку була підкинута марихуана, щоб копи не спалили, дівчина завагітніла на одній з таких «посиденьок» і не знала від кого. Словом, все, що стається там краще ніколи не розказувати, якщо у вас є родичі в поліції і вони присутні в цей момент. Батьки Еліота постійно в роз'їздах, вони думають, що їхньому сину цілком достатньо буде їхніх грошей, а хлопець же повністю втрачає контроль, як тільки за ними зачиняються двері. Втім, його теж звинувачувати ні в чому не можна, він всього лише намагається привернути увагу. Нажаль, поганим чином.  

Намагаючись перекричати голосну музику я питала чи не бачив хтось Фей та відповідь до мене все одно не доходила. Лише якась дівчина з кольоровим волоссям махнула рукою в сторону залу(справді волосся було різнобарвним). Я кивком голови, подякувала їй і пішла туди.  

В залі всі чомусь скупчились довкола стола, але так як багато тут було тих, хто вищий за мене, то я не могла розгледіти, що саме там відбувається аж поки мене не штовхнули ближче і не розлили пиво на мою сукню. Клас! Тепер ще й смердіти буде.  

Зате я побачила, чому тут стільки народу. На середині стола танцювали дві дівчини. Їхні плаття були настільки короткі, що будь-хто міг побачити все найцікавіше. Проблема в тому, що однією з них була Фей.  

— Фей, — кричу, але вона чує лише з разу десятого.  
— О, ти приїхала! — радісно замічає, — Лізь до нас. 

Я намагаюсь вирватися і відмовляюсь, але її пропозицію приймають на «ура». Якісь хлопці, мов пух, підхоплюють мене за руки і піднімають на стіл. Ледь втримую рівновагу, адже Фей з обіймами налітає на мене.  

— Я така рада, що ти приїхала, — сказала мені, — Тепер розважимося! — а це було звернення до публіки.  

Вони почали вигукувати щось їй у відповідь, але я не могла розібрати, що саме.  

На висоті голова починала крутитись, ще й ті погляди, які тебе буквально роздягали очима аж ніяк не додавали впевненості.  

Хтось підкрутив музику і Фей плавно підійшла до мене та почала танцювати, рухаючи стегнами.  

— Припини, — крізь зуби вимовляю, а вона сміється.  
— Розслабся, — шепоче на вухо, продовжуючи свої дивні рухи.  

Дівчина, яка теж стояла з нами на столі часу дарма не гаяла. Вона підняла руки вгору і рухалась в такт Фей, повторюючи все за нею. Натовп кричав, хлопці вигукували непристойні речі, а я пообіцяла собі, що завтра промию Фей мозок так, що чорта з два вона ще хоч раз прийде на такі вечірки!  
 
До мене дійшло, що сама я тут не впораюсь і вирішила подзвонити до Ніка. Ага, вирішила. Тільки-но моя забудькуватість так не думає! Перевіряючи всі кишені я зрозуміла, що телефон забула вдома.  

Прекрасно, щоб вас! 

— Копи! —  верещить хтось і я думаю: «Слава Богу».  

Всі розбігаються хто куди, а я хапаю за руку Фей, яка ще й пручається.