Глава 23

День народження Коула пройшов прекрасно! Джейн цілий вечір ні на секунду не відходила від нього, але що головне, він дозволяв їй це і зовсім не був проти.   
Правда, мене все ще хвилювала молодша сестра. Вона пішла в спальню Коула і просиділа там близько години. Я її не чіпала, але ми з братом постійно стикались поглядами, коли обоє дивилися на двері спальні. Крім того, Коул не зводив погляду з руки Деніела. Хлопець тримав нею мою руку, а мені це тільки подобалося.  
Сівши в коло, народ почав грати монополію. На середині гри я все ж встала і пішла до Ксені.  

Сестра сиділа на підлозі і дивилася немигаючим поглядом у вікно.  

— Хей, — кличу, але вона тільки здригнулась і швидко провела рукою по лиці, — Що з тобою? 
— Все гаразд.  

Ох і скільки ж разів я сама так казала, знаючи, що обманюю не лише себе, а й людину, яка поставила таке питання.  
В іншому випадку я б могла розвернутись і піти, зігравши на почуттях та заставивши потім того, кому потрібна була допомога, розповісти мені все. Проте з Ксенею цей трюк не пройде. Вона добре знає мене так само, як і я її. Скоріше станеться так, що вона просто промовчить та почекає поки я піду.  

— А як щодо десяти питань? — пропоную, знаючи, що вона не відмовиться від такого.  
— Але відповіді тільки «так» або «ні», — відразу попереджає, піднявши на мене червоні від сліз очі.  
— Добре, тільки тоді я можу ставити будь-які питання.  

Або так або ніяк. Ксеня приймає умови і я сідаю навпроти неї, склавши ноги в позі «султана».  

— Тебе хтось образив? — перше питання.  
— Ні. Що в тебе з Деніелом? — ставить зустрічне питання. В принципі в цьому і вся суть гри. 
— Здається, ми домовились про односкладні відповіді, — нагадую і сестра виправляється.  
— Ви разом?  
— Так, — вперше, мабуть, говорю впевнено по відношенню до нього.  
— Ого, — дивується сестра, — Сподіваюсь, він витримає тебе.  
— Пф. Це ще хто кого буде витримувати, — хмикаю.  

Ксеня посміхнулась і кивнула, приймаючи до уваги мої слова.  
Важко питати щось на пряму ще й тоді, коли в тебе лише десять(вже дев’ять) запитань і відповідь складається з одного слова.  

— Добре, тоді в тебе щось сталось з тим хлопцем з яким ти в одній групі? — ставлю наступне питання, але сестра тільки скривилась.  
— Що? Звісно, ні. Я ж казала, що він нервує мене.  
— Ну знаєш... Деніел теж для мене не був ангелом.  
— Це інше. Між вами відразу була якась... Іскра.  
— Це був дим з носу. Знаєш, як показують в фільмах биків, коли вони бачать червону тряпку. Ось приблизно теж саме було між нами, — розсміялася я.  

Якщо чесно, то мені не дуже зручно про це говорити, адже ще нічого не зрозуміло, що між нами? Як довго ми зможемо бути разом? Що як я розчаруюсь в ньому... В нас... 

— Отже, моя відповідь: ні. Міняй тактику, сестричко, — крутить головою, показуючи несхвалення, — Відколи ви почали зустрічатися? 
— Так або ні, — доводиться знову нагадати.  
— Гаразд. Ти причетна до пліток, які ходять по школі і стосуються містера Рейна?  

Прямо в яблучко. Та я ж не знаю, що про нього говорять, крім як зі слів Фей. Тому це буде практично чесно.  

— Ні. Ти плакала через когось присутнього в цій квартирі?  
— Так, — стискає зуби, заставляючи себе таки зізнатися мені.  
— Нарешті! — радісно кричу.  

Втім, далі ми не зайшли так як прийшов Коул та закрив за собою двері.  

— Про що йде мова?  
— Ніби тобі цікаво, — закочую очі.  
— Може й так. Розкажіть і дізнаємося. 
— Інформація за інформацію, братику, — промовляє сестра.  
— Мене таким не візьмеш. До речі, хочу вірити, що ти й так це знаєш, але все ж, тільки скажи і я голову відірву любому. — серйозно говорить і я починаю сміятися.  
— Скільки пафосу, Коул. Не бійся. Я її в обіду теж не дам.  
— Та невже? — зі скептицизмом питає, — А в тебе тепер буде час на сестру, а? Чи тільки на свого... Хлопця? — спеціально виділяє інтонацією останнє слово.  
— А ти в це не лізь, сонце. Краще дбай про свою... Дівчину, — зробила теж саме і я.  
— Е, ні, — ставить руки між нами сестра, — Ви не будете сваритися. Не сьогодні. Зі мною вже все «ок», тому краще повертаємось до всіх. Імениннику не можна надовго зникати.  

Коул довго дивився на Ксеню таким поглядом, ніби вже мало не століття прожив на цьому світі і знає про, що говорить.  

Думаю, нам всім варто перепочити від своїх думок і якихось важливих рішень. Я хочу надіятися, що не дарма погодилася на «спробувати». Коул, мабуть, перебуває в постійній агресії через тур, адже не має можливості взяти Джейн з собою. Та й вона не поїде, робота для дівчини значить багато і вона не може так просто відмовитись.  

Так і вийшло, що навіть у свій день народження Коулу довелося «бавити» своїх молодших сестер. Іноді я справді думала, що він набагато старший, ніж на свій вік. Розум в нього точно мамин: серйозний, але водночас дуже сильний та точний, а це вже від тата і звісно, ніхто не забув про дядька Глена, який вклав в брата жагу до веселощів. А ще він отримав нас двох, сестер, які підтримають завжди і тих, кого йому таки доведеться захищати до кінця життя. Велика сім’я вона така, надійна та щира, а особливо, якщо ви всі навчилися жити один з одним і усвідомили, що у вас є ті, хто ніколи не кине в важку хвилину. Такі традиції привили нам батьки, їхні теплі стосунки, «по-дитячому» дорослі жарти, їхні вірні друзі, яких їм пощастило зустріти в житті.  
А нам пощастило народитися саме в такій сім’ї. 

Вечірка тривала до ранку. Завдяки хорошій звукоізоляції нас і не забрали в поліцію, бо Кріс з Редом ввімкнули гітари і почали на повну гучність грати різні партії, просто дуріючи, показуючи, що випили вони вже достатньо. Ксеня трималась поодаль, але добре, що хоч не сиділа мовчки, а розмовляла про щось з Коулом.  
Я сиділа на дивані і біля мене Деніел.