Глава 13

В неділю вранці я отримала найкращий у світі подарунок. Між іншим, варто сказати, що мій синяк так і не з'явився, чому я безмежно радію.  

Спершу, я встала, почувши якийсь галас внизу. Вирішила піти у вітальню, а там сиділи обійнявшись мама і Ксеня. Збоку стояв Коул з татом і говорили про щось.  

— А! — радісно верещу та підбігаю перше до мами і рукою кличу тата до нас, — Нарешті, ви приїхали!  
— Та... Рейч, — хриплим голосом каже тато, — Ми не для того повернулися, щоб ти нас задушила.  
— Мовчи, — попереджує його мама і встає, щоб міцніше притиснути мене до себе, — Я теж дуже скучила, донечко. Як ти? Все добре?  
— Звісно, мам, — ніжно посміхаюсь їй.  

Нашій мамі вже близько п’ятдесяти років, але на вигляд максимум сорок. Вона худенька і світленька. Ксеня дуже схожа на неї, ну а Коул на тата. А я отримала трішки від тата, трішки від мами.  
Тато притягнув мене у свої ведмежі обійми. Я так кажу тому, що він в два рази більший за мене.  

Поки Ксеня бігла на кухню і допомагала Ріні накладати на стіл, брат підійшов до мами і тепло їй посміхнувся.  

Ось те, чого я так довго чекала і чого мені не вистачало.  

— Ходімо до столу, — промовляє тато, все ще тримаючи свою руку на моєму плечі, — Сподіваюсь, до мене не дзвонитимуть зі школи? — прошепотів мені на вухо.  
— Ні.  
— А до мами? — посміхнувся.  
Я лише знизала плечами, а він погрозив пальцем.  

— Ріна, сідай з нами, — каже мама, коли ми сіли за стіл, але до їжі ніхто й не торкався.  
— Ну, що ви... 
— Сідай кажу!  

Жінка сідає біля мами і вони починають про щось перемовлялися. Ксеня схиляється до мене кажучи так, щоб ніхто більше не почув: 

— В мене «звітній» буде в кінці квітня. Ти прийдеш? — питає, маючи на увазі свої танці.  
— Авжеж, — кажу.  
— Добре. Коул не зможе, батьки теж прийдуть. А Фей?  
— Думаю, що вона буде, — говорю, — А чому Коул не прийде?  
— Так вони ж їдуть в тур, — нагадує.  
— А, точно.  
— До речі, вітаю.  
— З чим? — дивуюсь.  
— Я бачила лист з Хілстоуну. Рада, що тебе прийняли, — і повернулася до своєї тарілки.  

Дідько! Я не хотіла, щоб хтось з них про це дізнався, бо туди я точно не піду. Справа в тому, що це містер Рейн допоміг мені поступити. Він сказав, що має якихось давніх знайомих і з радістю готовий показати свою «доброту». Я нізащо не погоджуся піти туди вчитися. Тепер він і так думає, що я його боржниця, але нічого подібного. Я з ним розрахуюсь трішки пізніше. Наскільки я пам’ятаю бал, на якому будуть всі спонсори нашої школи, відбудеться приблизно в квітні. Ще точної дати немає, але поступово вже всі готуються до нього. Саме на ньому я хочу показати всю сутність того покидька. Якщо адміністрація не хоче нас слухати, то почують ті, завдяки кому, вони всі мають свою зарплатню.  

Це був прекрасний день, коли ми нічого не робили, лінувалися, але насолоджувалися сімейною компанією. Батьки розважали нас різними історіями зі своєї поїздки і ми слухали їх та не стримували сміху.  


— Ваш тато посмів задивитися на одну жіночку, яка грала в ресторані на фортепіано, — радо ділилася мама, —  Я як вилила нього льодяної води, так він і не зводив очей вже з мене.  

І багато такого. Тато теж казав, що ті італійці якісь дуже емоційні. Та й задивлялися на маму так, що він вже думав чи не почати йому худнути і стежити за своєю формою.  

— А то забрали б в мене вашу маму. 

Звісно, це лише жарти, але я бачила, що вони обоє бояться втратити те, що мають. Я пишалася ними і їхнім вмінням завжди знаходити вихід, не втрачаючи віри у власне щастя. Радію, що в мене саме такі батьки. Усім нам вони показали приклад правильної сім’ї і я знала, що завжди можу розраховувати на будь-кого з близьких. Мене завжди підтримають.  

Тато запропонував винести стіл на задній двір біля басейну і пожарити м'яса. Він подав ідею, а втілювати її мали ми.  
Я і Ксеня різали овочі, Ріна сервірувала все, а Коул з татом винесли стіл. Ну брат все ж заставив його відірватися від дивану. Просто тато казав, що він тільки повернувся і хоче відпочити.  

Виклавши все, мама побігла нагору по гітари. Ну, звісно. Тато з радістю взяв свій улюблений і вже практично рідний інструмент та ніжно провів по струнах. Коул заворожено стежив за рухами батька і намагався запам’ятати кожен прийом. Мама ж помаленьку розспівувалась. Коли вони вдвох глянули одне одному у вічі, то зразу знали, що будуть грати. Цю пісню тато написав колись для мами, але так як він все ж не дуже співає, то представив її, як вірш. Втім, мама з неймовірним бажанням взялася сама співати її, хоч і розуміла, що вона про неї саму.  

Я бачу сяйво в твоїх очах 

Твої долоні зігріють в холод 
Твоя посмішка заставляє мене жити 
Мила, прошу, не забувай цього.  

Стільки років разом, 
А все ніби вперше 
Я хочу бути поруч 
Дозволь відкрити твоє серце.  

Сестра піднімається і починає плавно танцювати в такт музиці. Мамин голос такий приємний і ніжний, що йде в контраст з татовим. Ці слова теж дались йому не легко, адже своє кохання, як таке, він ніколи не любив виявляти на публіці. Навіть, якщо це найрідніші. Можливо, тому ця пісня так багато значила для мами.  

Ти потрібна мені завжди 
Не дивлячись, на сварки й незгоди 
Я з тобою назавжди  
Моя душа з тобою до самого скону 

Наскільки б це не були примітивні, для когось слова, для мене вони показують безмежну любов тата. І він виявляє її тільки так, через слова, через ноти та вчинки. Я люблю їх обох безмежно. Я щаслива, що вони й справді, не дивлячись на всі проблеми намагаються їх долати. Разом.  
Тато припиняє грати, але його ритм ловить Коул. Батько одягнений в свої штани, сорочку та піджак. Він виглядає цілком пристойно, навіть враховуючи довгий переліт.  
Чоловік піднімається, відсуваючи своє крісло і йде до мами. Простягає їй руку.  

— Потанцюймо?  

Мама мовчки бере татову руку і вони переплітають пальці. Коул продовжує грати повільну мелодію, коли тато притягує маму до себе, ставлячи руку їй на тонку талію. В їхніх очах видне сп'яніння коханням, почуттями та щастям. Мама переодягнулася у жовту сукню до колін. Її світле волосся здавалося ще більш яскравішим на сонці, яке на щастя, сьогодні добре гріло нас.  
Минуло пару хвилин, коли Коул задав швидкий темп і батьки розсміялися.  

— Ми вже не в тому віці, щоб танцювати під це, — каже мама, обнімаючи тата. 
— А ви спробуйте, — підморгнув Коул.