Глава 12

Біля реєстратури стояв лікар Освальд. Коли він побачив, що я підійшла до нього, то сказав, що мені б краще залишитися ще на ніч. 

— Ні, — безапеляційно промовила, — Я можу підписати документ про відмову чи, що там треба... Але я поїду додому.  

Запах лікарні вже в'ївся в мене і мені здалося, що я відчуваю його на собі. Знизала плечами, намагаючись скинути це з себе.  

Деніел залишив машину біля входу і я, поглянувши на неї, зрозуміла, що там справді не було й подряпини. Схоже, це лише я можу так: сильно вдаритись об панель, але при тому не завдати жодної шкоди машині. Хто тут лох? Я!  

По дорозі назад, я зрозуміла ще дещо. Мій телефон випав з рук в момент, коли я вдарилась. І тепер він не вмикався.  

— Чорт! — з досадою кинула його назад у рюкзак.  
— Візьми мій, — пропонує Деніел і доводиться погодитись.  

Добре, що номер Ксені я знаю на пам’ять.  

— Так? — чую схвильований голос сестри.  
— Ксеня, це я.  
— Рейч?! — пищить, — Боже, що з твоїм телефоном? Чому ти не брала трубку?...— потім звук став слабшим, але я розчула, — Коул, це Рейч!  
— Сподіваюсь, ти не додумалася подзвонити батькам? — питаю, зітхнувши.  
— Планувала, — зізнається, — Я хвилювалася за тебе! Ти ж могла відповісти хоч разок!  
— Не могла. Слухай, я тобі все вдома розкажу, добре?  
— Ні, не добре. Це номер Деніела?  
— Так.  
— Він з тобою?  
— Ага.  
— Дай сюди...— голос брата в телефоні і тепер вже він говорить, — Де ти?  
— Я не знаю. Але ми їдемо додому.  
— Так скоро? — дивується, — Що сталося?  
— Та нічого...— думаю, що сказати. Правду точно ні, — Телефон просто розрядився і мені стало нудно.  
— Я не здивований, — хмикнув брат, — Взагалі, якого дідька ти поїхала з ним?! І чому мені не сказала?  

О, впізнаю Коула. Завжди йому треба знати про все і всіх.  

— Мені вісімнадцять, Коул, — втомлено нагадую, — Я не збираюсь розказувати тобі про свої плани.  

Завершили розмову тим, що краще відпустити і забути, ніж знову сваритися. Мені таке підходило, адже просто банально не було сил.  

Я трішки піднялася, щоб поглянути у дзеркало. Прекрасно! Завтра вже буде «красуватися» синяк. Доведеться придумати щось, а то питань мені не уникнути. Може, вдати, ніби я впала з ліжка і закричати, щоб прийшла  Ксеня чи Ріна і підтвердила мої слова? З такими продуманими ходами я б могла йти в детективи... Чи в шпигуни... Чи в брехуни... 

Я все ще боялася. Це відчувалося, але лише всередині мене. Зовні я ніяк цього не показувала. Серце стукало так, ніби зараз просто зупиниться і все. Мабуть, краще було все ж залишитися в лікарні. Втім, я ще й досі не усвідомила, що з нами сталося. 

Я не замітила, як почала клювати носом і заснула.  

Чиясь рука штурхає мене в плече, заставляючи відкрити очі та винирнути зі сну. 
А снилось мені щось легке, сонячне, добре та світле... Але я не можу згадати, що саме, тільки хороший настрій після сну так і залишився.  

— Ціла й неушкоджена, ти таки дісталася до свого дому, — посміхаючись говорить Деніел.  

Піддавшись пориву, простягаю руку до його волосся, яке лише трішки закриває очі. Намагаюсь відкинути його в сторону, щоб розгледіти повністю обличчя. Деніел на секунду завмирає, а потім перехоплює мою руку.  

— Що ти робиш? — питає ледь чутно. 

А я думаю, що так навіть краще. Ніби якийсь шурхіт може зруйнувати цю мить.  

— Поправляю тобі волосся. Якщо так ходитимеш, то зіпсуєш собі зір, — відповідаю, говорячи правду і акуратно випускаю свою руку з його.  

Несподівано він нахиляється, обдаючи своїм теплим ароматом чаю, мої губи.  

— Схоже, ти залипла, — радісно підмічає, — Невже я тобі аж так подобаюсь?  
— Ага. Ти подобався мені рівно до того моменту, як почав говорити, — якби могла я б назавжди залишила свої очі в закоченому вгору положенні. 

Він же не якийсь підліток в якого стається спермо токсикоз при виді красивої дівчини. То чому так поводиться? Ніяк не можу зрозуміти, що він задумав. Не може ж бути все так просто?  

— Чому ти зараз це говориш? — вирішую напряму спитати.  
— Що? Що я подобаюсь тобі? Хочу, щоб ти нарешті зізналася...  
— І, що буде з того, якщо я таки це скажу? — хитро поцікавилася і поклала свої руки на плечі хлопця, — Що ти тоді робитимеш? — роблю той самий жест, що він зробив раніше.  
— Ммм... Залежить від того, що саме ти скажеш? І як ти це зробиш...  

Я не витримала та розсміялася.  

— Ти серйозно? То, по-твоєму, я маю запросити тебе на побачення, допустимо, в ресторан, і сказати там щось типу: давно хотіла розповісти... — спеціально закусила губу, для драматичності. А по-правді, це був просто невдалий плагіат 50-ти відтінків, — Ти мені подобаєшся... Не можу дихати без тебе! Я хочу бути з тобою! Візьми мене прямо тут і зараз! — мої голосні і вульгарні вигуки розвеселили Деніела, він з цікавістю дивився, що я робитиму, — Ти так собі це уявляв?  
— Ні, —наближає своє обличчя до мене і шепоче прямо в вухо, — В моїй уяві ти це сказала, коли на тобі не було абсолютно нічого.  

Жах! В цього хлопця схоже ніколи й не було інших думок, крім таких. А я ще недавно казала, що він не має бути такою дитиною, якою Деніел хоче себе виставити. Можливо, я помилилась.  

— І не соромно таке дівчині казати?  
— Тобі не сподобалось?  
— Мені не подобається, коли хтось показує себе не таким, яким він є насправді.  

Деніел скептично глянув на мене.  

— Виходить, ти вже знаєш, який я.  
— Не знаю. Але не думаю, що хлопець, який був на війні може поводитися так, ніби секс — це все, що його цікавить... 

Я прикрила очі і зрозуміла свою помилку. Відкриваю і бачу, що Деніел сидить, міцно стиснувши кермо.  

— Пробач, я не хотіла... 
— Тобі час йти додому.  
— Деніел... 
— Йди, — говорить і я слухаюсь, але перед тим, як закрити за собою двері, кажу:  
— Ти правильно робиш, що стараєшся не згадувати про те, що бачив. А я просто дурепа. Вибач, — закрила і пішла.  

Собаки вибігли мені на зустріч і я радо погладила їх. Слідом вийшли і Ксеня з Коулом.  

— Давно не бачились, — іронічно говорить сестра. Брат фиркає, але бере мій рюкзак у свої руки.  
— Справді, — погоджуюсь і ми заходимо в будинок.  
— Ти сильно втомилась? Може, візьмемо собі по морозиву і подивимось якийсь серіал? — пропонує сестра поки я йду в свою кімнату.  
— Хороша ідея, — киваю.  
— Який серіал дивитимемось?  

Я задумалась і відповідь прийшла майже одразу.