Відстань не має значення

11. Запрошення на ночівлю

Ми цілувалися з нею, мабуть, мало не до самого вечора.

Це були тільки поцілунки та обійми. І більше нічого. До найголовнішої справи не дійшло.

Нам було так разом приємно, що ми навіть не помітили, як минає час. І вже коли тільки стало темніти, пішли назад.

- Млинець, на останній автобус я вже спізнився. Гаразд, заночую десь. Може на автовокзалі або на вокзалі, або на лавці. Або в альтанці посплю. Це не є проблемою. Я тебе додому відведу, бо там за тебе напевно мама хвилюється. Та й ти голодна, Алісочко.

– Ми сьогодні з тобою стільки калорій витратили на поцілунки. Я ще ніколи стільки не цілувалася, — засміялася Аліса. - І нікуди ти не підеш. А підеш до мене ночувати. Я так вирішила. - Вона навіть жартома тупнула своєю лівою ніжкою.

- Здрастуйте. А що скаже твоя мати? Ще чого не вистачало. Привела додому нареченого.

– Мама нічого не скаже. Вона все зрозуміє. Зате, якщо ти сьогодні в мене переночуєш, ми ще завтра зможемо провести хоча б півдня разом. Мені так не хочеться, щоб ти їхав, — зізналася мені Аліса. - Так хочеться, щоб ти назавжди залишився зі мною. Зовсім. На постійно.

Вона зараз була схожа на маленьку дівчинку. Мені так стало її дуже шкода.

- Коли я була маленька нас покинув батько і мені так не вистачало чоловічої уваги. І ось нарешті в мене з'явився чоловік. І це просто відчуваю. І для мене одночасно і батько, і мій хлопець, і майбутній чоловік, і брат, і найкращий друг.

- Вибач. Я не знав цього. Але якщо ти наполягаєш. Якщо твоя мама точно мене не прожене. То пішли до тебе тоді. 
Коли ми дісталися Аліси, то було вже звичайно темно. Напевно годин близько десятої вечора.

Мама нічого поганого нам не сказала

- Проходьте. Ви, напевно, голодні. Я вже давно вечерю для вас приготувала. - Приємно посміхаюся розповіла вона нам з Алісою.
- Я так і думала, що ви залишитеся, — сказала вона. – Я ж розумію, ви з іншого міста. А який сенс на один день приїжджати. Ось у нас двокімнатна квартира. В одній кімнаті я посплю Алісою та її сестрою. А ваша — інша.
- А ще маю маленького сина. - Пояснила вона. - То ви з ним запросто розміститеся в іншій.
- Поки з Алісою повечеряйте, я вам постіль розкладу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше