8. Романтика поччутів

Ми дуже смачно та ситно поїли.

- У тебе мама так добре готує, — зізнався я Алісі, коли вже ми з нею вийшли надвір.
- Дякую, — щиро зраділа Аліса. Було видно, що це їй дуже приємно чути.
– Куди підемо? - спитав я, коли ми опинилися на головному проспекті.

Аліса мовчки знизала плечима.

- Ти тут господиня. Іди, показуй. - Переклав я на неї ініціативу.
- А де ти хочеш? - Тихесенько запитала вона мене, ніби спеціально показуючи, що вона слухатиметься у всьому. Наче серед нас двох саме я і є головним. Вона одразу віддавала мені лідерство.
- Давай просто погуляємо для початку містом. — Запропонував я. — Я бачив там у вас на річці добре. Ось зараз погода, яка гарна вартує прекрасна. Чудове бабине літо на подвір'ї. Пішли, чи на річку, Алісочка.
Вона перша взяла мене за руку. Сама взяла і повела вниз вулицею до річки. Повз старі будинки. Повз ще сплячого місця його маленького містечка. Був вихідний. І зранку на вулиці людей було ще мало.

Погода була сонячна. Синє небо – Стокове зображення Жодної хмари, жодної хмари. Дув приємний теплий вітерець.

Аліса сьогодні була в блакитних джинсах і білій футболці, і жовтій кофтині. І на ногах у неї були білі кросівки.

- Може, треба було якось по-іншому одягнутися? - Запитала вона у мене. - Туфлі, спідницю?
- Але ж ми з тобою не в театр зібралися. А містом гуляти. – заспокоїв я Алісу. - Ти б у туфлях на підборах швидко втомилася.
Вона радісно посміхнулася.

- Я так само подумала, — і притулилася до мене плечем.
Жовте листя подекуди вже валялося під ногами. Коричневі кульки каштанів попереджали про те, що незабаром настане вже справжня осінь. А поки стояли теплі дні та треба було поспішати радіти, поспішати жити, поспішати насолоджуватися цим усім.

Ми йшли вниз вулицею десь хвилин п'ятнадцять.
Потім перейшли дорогу. Відразу за лінією зелених дерев. На мою думку, це були акації. Не так уже й далеко виднілася синя смужка річки.

Подекуди були видні рибалки.

– Ми туди не підемо. Давай просто погуляємо над річкою, — запропонувала мені Аліса.

– Давай. - Погодився я з нею.

Ми повільно спускалися до річки і я тепер думав, а навіщо я сюди приїхав?

- Розкажи мені про себе, — запропонувала Аліса.
- Ти розкажи спочатку, — відповів їй я.