7. В гостях

З ранку раніше. Якомога раніше. О сьомій годині я вийшов з дому. А вже близько дев'ятої був біля її квартири.

Довго стояв не наважуючись зателефонувати, а потім подумав. Я поїхав так довго. Скільки часу витратив заради того, щоб розвернутися зараз? От буде смішно, якщо Аліси нема вдома.

Я подзвонив у двері. Відкрила така приємна жінка середніх літ. Вона була дуже схожа на Алісу.

Вона навіть не спитала мене, як і що, а одразу запропонувала зайти та сказала кудись у квартиру.

- Аліса, це до тебе.
А сама пішла, щоб не заважати нашій розмові.

Проста, не нафарбована, вона вийшла до мене зі своєї кімнати. У лосинах та короткій футболці. Без ліфчика. Звичайна. Домашня. Але таке миле дівчисько.
Саме в цей момент вона по-справжньому мені сподобалася.

І одразу була помітна, як щиро вона здивована і рада, що я до неї приїхав.

- Ой, Сергію, - застигла Аліса біля самих дверей.
- І зненацька кинулася мені на шию.

Вона почала мене цілувати. Гаряче і так пристрасно, ніби ми з нею були двадцять п'ять років одружені. А потім довго не бачились і знову зустрілися. Я навіть розгубився і не чекав такої пристрасті.

- Ти так рада мене бачити?
- Ой, ну звісно рада. Дуже рада. Ми на вас чекали щодня. Чекали. Чесно-чесно. Сиділи на тому місці з чотирьох до п'яти щодня. - Вона говорила все це заглядаючи мені в очі й тулячись, якось занадто інтимно, як для другої нашої з нею зустрічі.
– Жанна казала, що може вже не варто сидіти. А я наполягала. Я знала, що ви обов'язково приїдете. У мене не було жодних ваших координат, телефонів. Жодної адреси вашої фірми.
- Ти обов'язково мусиш це мені зараз все сказати. Я запишу на папірець. А то я така розгублення, що обов'язково все забуду.
Ой, я така рада. Я така рада! - Крутилася вона навколо мене і не знала, що їй далі треба робити. Притискалася до мене всім своїм ніжним дівочим тілом.

- Запрошуй свого гостя снідати, — покликала нас мама. - Я так розумію, ви, здалеку приїхали?
- З міста, — відповів я.
- Ну, ото встигли зголодніти. Проходьте та роздягайтеся. Що ж ти навіть пройти своєму гостю не запропонувала? – Докірливо подивилася на Алісу її мама.