Глава 26. Атракціони

Глава 26. Атракціони

Маріана

– Що вона сказала? Ви це чули? – Зраділа я та повернула голови до чоловіків, які зі здивуванням дивились на Віолету. 

– Здається, вона сказала перше слово, – зрадів Девід. 

– Перше? – Перепитала. 

– Так, – кивнула мама. 

Я розгублено оглянула всіх і перевела свій погляд на свою доньку, яка зараз гладила мене по обличчю. 

– Повтори ще раз, – попросила в Віолети. 

Вона поморщила свого носика і похитала головою. Потім почала терти очки. 

– Вона хоче спати, – зауважила мама. 

– Тоді давайте вже поїхали. Віолета поспить у машині, – закомандувала я та поцілувавши маму, взявши кілька речей доньки, пішла у бік виходу. 

Мої супутники пішли за мною. 

Ми з Віолетою примостились на задньому сидінні. Я протягнула їй пляшечку і як тільки вона її взяла, відразу заснула. 

– Швидко ти її, – пожартував Девід, дивлячись у дзеркало заднього виду. 

Я посміхнулась і провела долонею по волоссю доньки.

Всю дорогу поки ми їхали до атракціонів, вона спала. 

Ми вийшли з машини. Девід взяв на руки доньку і ми пішли у глиб парку. 

Людей уже було доволі багато. Всі хотіли провести гарно час і ми теж. 

Перше куди ми пішли, це були батути. Розплатившись з касиром, ми всі залізли всередину. Девід так і тримав малу на руках. Від кожного стрибка Віолета реготала. 

Марк взагалі крутив різні сальто. А що ж... руки то вільні. Девід передав мені малу і теж почав дуркувати. Так вони ледь там не побилися, хто краще зробив сальто. Поки ці двоє півнів спорили, я сиділа з дитиною збоку. 

– Ну, що куди далі підемо? – Запитав Марк, а я вказала пальцем на американські гірки, які до зуду в зубах любила. 

– Ооо... Ні-ні-ні, це вже без мене, – замотав головою Марк. 

– Ти так і не перестав боятись висоти? – Посміхаючись запитала у чоловіка. 

Марк помахав головою і зніяковів. 

Девід на це лише хмикнув. 

– Тоді побудеш з Віолетою, – передав він Марку дитину. 

Я кивнула і ми пішли у бік велетенський американських гірок. Спочатку мене пробрав страх, потім ейфорія і це все тоді, коли рушив потяг. Девід взяв мене за руку і я на мить поглянула на нього, посміхнулась та схрестила наші пальці. 

Я отримала масу задоволення від цього дня. Віолета покаталася на дитячих атракціонах, ми на дорослих. Інколи Марк відмовлявся і був з Віолетою.  Я просто його розуміла, він не хотів бути третім зайвим і удавав, що він все ще боїться висоти. 

Навіть на оглядове колесо не пішов. Дав нам побути у двох. Ми й побули, я навіть того краєвиду не запам'ятала. Адже в той момент Девід цілував мене з таким напором і бажанням, що я тонула у його пориві пристрасті. 

Додому ми їхали переповнені радістю. Віолета знову всю дорогу спала, адже вимотана не більше мене. 

Її очі сьогодні горіли радістю, а з обличчя не сходила посмішка. От що значить бути біля батьків. Але в мене ще є ціль і я мусітиму її залишити з рідними. Не хочу наражати дитину на небезпеку. 

Сьогодні я забрала доньку до себе, адже вже завтра  я буду здійснювати свій план в реальність. Хочу хоч на мить насолодитись материнством. 

Цілий вечір ми з моїми хлопцями розважали малечу, як тільки могли. Девід був, і конем, і різним звіром. Марк виконував роль кухаря і навіть придумав розважальні ігри, для дитини. Ми й тут насміялись від душі. 

 Хотілося, щоб такі миті не закінчувались ніколи. Щоб таке щастя тривало все життя. 

Після того, як Віолета заснула, ми всі присіли біля каміну на шерстяний коврик. Бутилка вина і гральні карти, що ще потрібно трьом уже добре випитим неадекватам. 

Все почалося з дурня, а закінчилось грою на роздягання. 

– Ну... Знімай! Не соромся. Тут усі свої, – захлопала я в долоні, а Марк сором'язливо підтис під себе гольф. 

– Давай! – Закричав Девід та засміявся. 

Так вони програли у мене кілька разів і залишились в одних трусах, а я радісно плескала в долоні. 

Після третьої бутилки вина, ми нарешті розійшлися. 

Ну, як розійшлися? 

Марк вмостився на коврику. Девід на дивані, а я після того, як їх понакривала, пішла в кімнату. Вмостилась на просторому ліжку і закрила очі від насолоди. 

Ранок зустрів мене криками, про допомогу. Підвелася та пішла на звуки, які доносились із вітальні. 

– Води... – застогнав Марк. 

– Аспірину, – додав Девід. 

Я встала і ошелешено дивилась на цю картину. Девід лежав поруч з Марком і його нога була на його ногах. Спочатку, я очманіла, а потім засміялась у весь голос. 

Коли чоловіки зрозуміло, що вони лежать зовсім не... Я так зрозуміла, що кожен напідпитку думав, що то я. Оце так. 

Швидко дістала телефон і поки вони ще шоковано кліпали очима один на одного, я їх сфотографувала. 

– Якого біса! – Підірвався перший Девід і почав поправляти на собі одяг. 

Марк навпаки розклався на коврику і сонно потягнувся. 

– Да... Хлопчики. Виявляється вас так і тягне один до одного. Можна сказати, притягуючий у вас магніт, – засміялась я голосно. 

– Перестань, – пробубнів Марк. 

– Якого чорта ми спали разом, – не розуміючи потер обличчя руками Девід.

– Ооо... А це вже запитую у себе, – засміялась я підійшовши до чоловіка. – Коли я йшла, ти спав на дивані, – після мої слів він скривився і вилаявся. 

– Чорт, – провів нервово руками по волоссю і пішов до кімнати. 

Я розсміялась йому в слід ще голосніше і подивилась на Марка, який теж уже піднявся. 

– Тебе все це забавляє? – Досить похмуро запитав. Я кивнула, а він почав наступати на мене. 

– Еее... Я тут не причому, – виставила руки вперед і вперлась ногами об бильце дивану. 

– Да кому ти розказуєш, – наступив на мене та підняв у повітрі, закинув на одне плече.