Була середина серпня. Закінчувалося літо. Для багатьох з моїх близьких друзів останнє літо в нашому милому курортному містечку. Виникла шикарна ідея зняти на кілька днів будиночки на далекому пляжі за містом і влаштувати прощальну вечірку.
Але тут де не взялася раптова перешкода. Моя мама. Коли вона дізналася, в якому складі ми їдемо, з незрозумілих мені причин, її щось стривожило.
— Сама ти не поїдеш!
Вона була невблаганна!
— Мамусь, ти що, жартуєш? Ти мені що пропонуєш тата з собою брати?! Як ти собі це уявляєш? Меггі теж їде. Вона пригляне за мною.
— Хто? Ця вертихвістка?! Не сміши мої капці!
— Мамо! Ну, будь ласка! Всі скоро роз'їдуться хто куди. Можливо, з багатьма ми більше ніколи не побачимось!
— Не ний! Я прекрасно знаю, що там відбувається на цих ваших прощальних вечірках! Он скільки дівчат з бебіками в животі звідти повернулися! А у тебе скоро весілля! Вже все готово! Не дай Боже!
— Ну, мамо! Мамцю! Рідна моя!
Вона важко зітхнула і задумалася. Я із завмиранням серця чекала її вердикту.
Нарешті, вона сказала:
— Гаразд! Але тільки за однієї умови! З тобою поїде Натан!
— Ні, мамо! — вирвалося у мене. Більш дурної умови важко собі уявити!
— А що таке? Що це ми так злякалися? Натан — брат Тоні. Він точно не дозволить тобі наробити дурниць. Телефонуй йому! Якщо він погодиться — поїдеш, якщо ні — забудь! Ніякої поїздки! І навіть не починай мені тут знову нити!
*******
Як же шалено насміялася Меггі, коли почула все це!
— Ой, тримайте мене семеро! Відправляють козла стерегти капусту! Ні, не так! Ще смішніше. Дай подумати, на що це схоже. Це все одно, що замкнути дитину в магазині з солодощами й сподіватися, що вона не обіжреться цукерками!
— Меггі, припини! Краще скажи, що мені робити? Я ще й образила його в останню нашу зустріч. Сказала, що він жеребець, який не пропускає жодної спідниці.
— Але ж, подруго! Вмієш урізноманітнити собі життя! Так, а що тут зробиш? Дзвони! І вмовляй його поїхати. Інакше, я теж не поїду. Мені без тебе їхати змісту немає. А я дуже хочу!
Коротше, через "не хочу" і "не можу" я все ж набрала номер Коулів. Поки Мері кликала Натана до телефону, я вся змучилася і вже кинула б слухавку, якби не Меггі. Нарешті, я почула його голос:
— Алло! Я слухаю!
— Привіт!
— Привіт! Це хто?
— Це Еббі! — образилася я. Треба ж! Не впізнав мій голос!
— Звісно! Наша свята та непорочна Еббі! І що тебе спонукало зійти до такого хтивого грішника-еротомана, чи як там, як я?
Все ще ображається! От чорт!
— Пробач мені за це! — смиренним тоном сказала я. — Я більше не буду тебе так називати! Ніколи! Обіцяю!
— Чого б то раптом? Невже, я більше не безпринципний самець?! Якось навіть образливо! Мені тільки стало подобатися бути почесним жереб'єро нашого містечка.
— Ну, вибач, будь ласка! Я просто подумала і все усвідомила! Ти зовсім не такий!
Він помовчав пару секунд.
— Ти телефонуєш тільки для того, щоб вибачитися?
— Так! — гаряче запевнила я його. — Навіщо мені сваритися зі своїм майбутнім дівером? Тоні це не сподобається. Та й мені не подобається знати, що ти на мене злий.
— Добре! Мир! Тільки не треба мене більше так називати.
— Ну, що ти! Як можна? Ніколи в житті!
— Ну, що ж! Добре! Тоді бувай!
— Чекай, чекай! Можна відняти ще хвилиночку твого часу?
— Що таке? — насторожено запитав Натан.
— Тут така справа ... — зам'ялася я. Він мовчки чекав. Я все ж зібралася з духом, — Ти не хочеш поїхати зі мною на три дні на далекий пляж? Ну, не тільки зі мною. З нашою компанією з танцювальної школи. Ну, і там ще пару хлопців просто знайомих.
— А-а! Ось воно в чому справа! Тобі таки щось від мене потрібно! І навіщо я тобі там?
— Просто! Мені подобається твоя компанія! Я хочу нормально помиритися!
— Еббі! Вибач, але я, напевно, пас! Не люблю, коли мене тримають за дурня!
— Ну, Натане! Чого ти? Припини! Ніхто тебе за дурня не тримає!
Меггі робила великі очі та, що той вітряк, махала руками. Мовляв, давай-давай, розкручуючи його! Я тільки відмахнулася від неї.
— Питаю востаннє! — суворо сказав Натан. — Збрешеш — повішу слухавку і більше не підійду до телефону! Навіщо я тобі там?
Я помовчала кілька секунд.
— Це все моя мама!
— Що твоя мама? — не зрозумів Натан.
— Вона наполягає, щоб ти поїхав зі мною.
— Навіщо?
Я мовчала. Намагалася сформулювати відповідь.