ЕПІЛОГ

     ЕПІЛОГ

     Яке ж продовження мала б ця історія, якби була насправді? А може десь і є… Звідки хто знає? 

     Ну тут все досить логічно:

    Свят - почав власний бізнес в місті де тепер мешкає Іванка. Хоч його батьки і не дуже охоче відпускали сина, але його щастя виявилося важливішим. Тож трішки допомагали на початку, але хлопець відмінно справлявся і сам. Його батьки познайомилися з Іванкою, а потім ще й їхню малечу приїздили нянчити.

     Тато і мама Іванки за кошти реалізовані від продажу квартири, купили донці нову, там де живуть. І доки Іванка навчалася, гроші за аренду добряче підтримували її фінансову стабільність. 

     Коли Іванка закінчила навчання, вони зі Святом побралися. І для двох сімей настав довгоочікуваний мир та злагода. А найбільшим клопотом хіба був вибір візочка для малечі.

     Михайло -  повчального досвіду так і не отримав з останніх подій, як і не зробив вірних висновків. Тож більшість свого віку витратив на підробіток то там то там. Позбувався зароблених грошей швидко, тому постійно був у боргах. І що саме головне, так і не зустрів дівчину, яку справді б покохав. Бо шукав заможну, а не кохану.

     Катря і Толік не лише порозумілися, а й покохали один-одного. А вже за півроку Катря взагалі перебралася до нього жити, а ще через рік вони побралися. І живуть  досі, й дуже щасливі.

       Кримінальна відповідальність, за вчинок Ритки, не забарилась. Лихий вчинок має бути однозначно покараним, тому так і сталося, як би вона не намагалася уникнути цього. 

     Клавдія Степанівна - почала хворіти, бо жила образами й прокльонами. А більшої уваги ця “персона” точно не варта.

       Майя і Мілана -  виховують діток, радіють життю і стараються нікому і нічого лихого не робити, бо знають, все у  цьому житті вертається…

        Маю надію, що ні про кого “вагомого” не забула. 

На цьому я ставлю “крапку”! Дякую за терпіння, та витрачений час, чекаю на коментарі та Ваші враження! Маю надію, що ця історія припала  до душі! Бажаю миру і злагоди!