64. Агнес

Ернест дійсно без проблем витягнув зі списку заблокованих номер того чоловіка, який писав, що стежить за мною. 

 — Що тепер з цим робити? — запитала я.  — Заявити в міліцію?

— Я пробʼю його і дізнаюсь, хто це. І сам буду спостерігати за ним. Якщо він за тобою стежить — я зберу докази, бо без доказів міліція нічого не зробить, — сказав Ернест. — Але в нас ще є інша проблема. Твій викладач. 

 — Так, — я зітхнула. — Навіть не знаю, що з ним робити. Чи просто не звертати уваги, йому набридне і він перестане надокучати мені?

— Ні, я не дозволю йому і далі стежити за тобою, — Ернест похитав головою. — Подумаю, що зробити. Але зроблю так, щоб він тобі більше не надокучав, обіцяю. 

 — Дякую, мені так пощастило, що в мене є ти, — я підійшла до нього, обійняла і торкнулась губами його губ. 

— Я зроблю все, аби тільки ти була в безпеці, — прошепотів він, зазираючи мені в очі. — Будь-що зроблю. Я дуже кохаю тебе.

— І я тебе кохаю і завжди кохатиму, — відповіла я. — Ти найкращий, Ернесте…

Він знову втягнув мене в поцілунок. 

— Памʼятаєш, я обіцяв тобі, ми завжди будемо разом… Я обовʼязково виконаю цю обіцянку…

***

Наступного дня після пар я чекала Катю, щоб разом іти додому, стояла, дивилась в телефон, і тут до мене підійшов якийсь незнайомий хлопець. Він здався мені навіть смутно знайомим, можливо, ми колись пересікалися в якійсь компанії, хоча я й не могла пригадати, де і коли. 

 — Привіт, — сказав він. — Агнес, можеш поговорити зараз, це займе буквально пару хвилин. 

 — Привіт, так, звичайно, — я подумала, що розмова стосуватиметься навчання або когось із наших спільних друзів. 

— Памʼятаєш, нещодавно була вечірка в універі? Ти ще прийшла з хлопцем з іншого факультету, Ернестом, — він зітхнув. — Я тоді хотів запросити тебе на танець, але ти весь час була з ним. Я хотів сказати тобі, що давно за тобою спостерігав, ну… Ти подобаєшся мені. Може, ми могли б сходити кудись разом? Той ботан тобі явно не пара. 

 — Вибач, але я не можу нікуди з тобою сходити, ми зустрічаємося з Ернестом і я кохаю його, — відповіла я. Його слова “я давно за тобою спостерігав” здалися якимись знайомими, немов це було дежа вю, і раптом я здогадалася. — Слухай, це ти мені вчора писав?

— Писав? — він якось перелякано поглянув на мене. Здається, я застала його зненацька. — Ні, я нічого не писав тобі! — він відповідав надто емоційно, так би не відповідала людина, яка не знає, про що взагалі йде мова. 

 — Не обманюй, — суворо сказала я. — Ернест вичислить по базі, хто це зробив.

— Як він вичислить? — перелякався хлопець ще сильніше. — То ж був не мій телефон! Нова картка!

 — Ти сам себе видав! — сказала я. — Отже, це все-таки зробив ти! Думаю, щоб не мати проблем з правоохоронцями, тобі краще більше таким не займатися!

— Я нічого поганого не хотів! Просто поспілкуватись з тобою… Невже це прямо заборонено? — вперто запитав хлопець. — Чим тобі так подобається твій ботан Ернест? Що в ньому такого, чого нема в мені? 

 — Якби ти хотів просто поспілкуватися, то так би й написав, а так ти став лякати мене, що стежиш за кожним моїм кроком… Так не робиться! І Ернест ніколи б так не вчинив, не став би лякати мене, тому він мені й подобається!

— Ага, ніколи? Ти знаєш, що він шпигував в конторі Макса? Я там працюю і твій Ернест там щось хімічив, що Макс його тоді побив! І сказав ніколи його не підпускати до офісу! Тож не того ти боїшся, Агнес! Впевнена, що добре знаєш свого "хорошого" Ернеста?

Я не знала, що сказати. Ця інформація стала для мене несподіванкою. Невже Ернест справді побився з Максом? І чому він нічого мені не сказав про те, що був у його конторі…

 — Так, я впевнена в ньому! — вигукнула я. — Що б він не робив, він має на це повне право!

— Я бачу по твоєму обличчю, що ти нічого не знала, — хмикнув він переможно. — А те, що ти сліпо йому віриш… Ну, якщо він мав право стежити за людиною, то чому я не мав права? Якісь у тебе подвійні стандарти. 

Цієї миті до нас підійшла Катя. 

 — Руслане, що це ти клинці підбиваєш до моєї подруги? — запитала вона. — Агнес зайнята, між іншим! 

Я з полегшенням зітхнула, і ми пішли геть, я сподівалася, що Руслан більше не буде мене переслідувати…

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!