60. Ернест 

Всі мої ревнощі відійшли на другий план, коли я нарешті згадав, що моєю головною задачею зараз був захист Агнес. Я мав бути дорослішим, поводитись відповідно, а не влаштовувати їй розбірки. Зараз я реально шкодував, що відреагував так різко. 

Мені треба було думати над тим, як захистити її, всі свої сили покласти на це, а не на ревнощі. 

Я зберу докази, я ж коп, хай і майбутній коп, але все ж… Я зможу зробити так, щоб він злякався. Хай переключиться на когось іншого, головне, щоб Агнес була в порядку. 

—  Я знаю, що ти завжди захистиш мене і не дозволиш, щоб зі мною сталося щось погане, — вона пригорнулась до мене і щасливо всміхнулася. 

— Так, — погодився я. — Обовʼязково…

***

Вдень ми з Агнес все ж розійшлися по квартирах: разом ми просто не могли займатися нічим корисним, тільки приємним… Не те щоб я був проти, навпаки тільки за, але мені треба було перевірити ті записи з офісу Макса.

Все ж, він теж був моїм підозрюваним.

Навіть якщо того разу тут, в минулому, він не хотів смерті Агнес, не факт, що в майбутньому у нього не поїхав дах остаточно.

Макс був запальним і часто не думав, коли щось робив, тож такий варіант теж не можна було відкидати.

Я почав перевіряти зроблені записи. ПЗ зараз було не дуже зручне, але в принципі, його вистачило, щоб виділити для мене найцікавіші уривки з розмов у його кабінеті.

Мене зацікавив один з тих уривків. Але не стільки якоюсь конкретикою, скільки назвою. Він декілька разів на дню повторював сполучення літер "МД". Як я розумів, це зараз була надва його "угрупування". І щось мені в цій назві муляло. Хоча… Зрозуміло ж було, що це його ініціали, але у мене було враження, що я вже десь бачив такі  ініціали в майбутньому.

Бляха, треба було сходити до Дикого в майбутньому. Ну, зроблю це цього разу, коли повернусь.

Як і завжди перед поверненням, я написав нотатки для молодшої версії себе. Але до того ще раз перечитав невдоволення, яке моя молодша версія виказала мені після мого попереднього разу. 

Молодша версія мене наполягала на тому, що треба сказати Агнес правду, що так буде краще для її безпеки. Але я не знав, що буде, якщо я розповім їй, тому я наполягав на тому, щоб моя молодша версія не робила дурниць в свою чергу. А краще взагалі менше пересікалась з Агнес, щоб та нічого не запідозрила. Так, я маніпулював на своїх же почуттях, кажучи, що від цього залежить безпека Агнес… Поки що це діяло…

***

Коли я повернувся назад в теперішнє, то не одразу зрозумів, що відбувається. Все якось так розпливалось перед очима, а ще перше, що я побачив, була засохла калюжа чогось червоного піді мною.

Тільки коли я трохи сфокусував погляд, то зрозумів, що це засохла кров.

Я лежав на підлозі обличчям в калюжі засохлої крові, яка, певно, текла з носу до того. Голова боліла дуже сильно. Певно, мені стало гірше.

Коли я нарешті зміг встати і взяв до рук мобільний, я побачив, що руки у мене теж тремтіли. Схоже, відкат ставав дедалі сильнішим.

Але мені не можна було зупинятися. В першу чергу я пішов до душу, після нього мені таки стало трохи краще, але голова все одно боліла. 

Так як і зараз, коли я повернувся, я все ще був в своїй холостяцькій квартирі, виходило, що ми з Агнес все одно розійшлись.

Мені треба було дізнатися, як це трапилось, і чому це ніколи не змінювалось. Але я не міг піти напряму до Агнес, але я мав розпитати в когось… В її мами? Не варіант. Це буде дуже дивно…. А що як запитати Катю? Вона має бути в курсі…

Але спочатку я маю піти до Дикого. Дикий занадто сильно наблизився до Агнес попри те, що я був поруч. Зараз, коли Агнес його в черговий раз послала, він міг сказитись. Все ж, не можна відкидати того, що це саме Дикий — той, кого я шукаю. 

Я взяв мобільний і написав Дену:

"Завтра зранку матиму справу, трохи запізнюсь…"

Дену не можна поки що розповідати про Дикого, бо у мене ніяких чітких доказів…. Але я маю з ним побачитись. Коли побачусь — обовʼязково щось зрозумію… 

***

гортай далі, там продовження ------------>