Розділ №25. Відьмина служба кол-центру

На вулиці поступово тьмяніло. Сонце сховалося за хмари, тому довелося  увімкнути світло в кабінеті, аби краще бачити. До кінця робочого дня залишилось не так багато — лише один клієнт. Хотілося швидше закінчити, але я розуміла, що відвідувачі бувають різні. Розмова з деякими могла зайняти півгодини, а з іншими потрібно було говорити декілька годин підряд. Тому я нічого не загадувала наперед.

Коли підійшов час зустрічі, двері відчинилися, впускаючи до кабінету молоду дівчину з чорним волоссям. Щось всередині мене потягнулося до неї, відчуваючи рідну магію. Коли ми привіталися та розібралися з документами, я поспішила дізнатися, що ж привело сюди Тайру.

— В мене дуже специфічна магія, яка не дає мені спокійно працювати. І я, чесно кажучи, не знаю, що з нею робити, — дівчина втомлено вперлась лобом в переплетені пальці й продовжила. — Мої побажання, сказані на нервах, хаотичним чином здійснюються. Навіть якщо я лише думаю про них.

— Уявляю, як вам весело живеться… Але ми не обираємо свою магію. Я не зможу її заблокувати вам, — розвела руками. — Все, що я можу вам порадити — намагайтесь бажати щось хороше.

— Ось тут і проблема. Мені в спадок дістався кол-центр, але, щоб я могла юридично володіти ним, мені потрібно пропрацювати там пів року. При чому на викликах! І я правда старалася зі всіх сил контролювати себе, але деякі клієнти ну просто унікальні!

— Розкажіть мені про них. Можливо не все так погано?

— Думаєте? Мені вчора трапився один інкуб, який хотів замовити собі п'ять пар стрінгів. Але він зовсім не орієнтувався у розмірах і прислав свій голий зад, аби я йому допомогла обрати! — картинка перед моїми очима візуалізувалася дуже яскраво. Настільки, що я розсміялася. Тайра подивилась на мене втомленим поглядом та загойдала головою. — Це ще що. Виявилося, що ті, які підходили йому по талії, були завеликі… Ну, ви розумієте де... І я, через півгодини каторги, не витримала й побажала йому мати відповідний розмір.

— І як? — посміхнулася, ледь стримуючи сміх. Це ж треба було так ощасливити інкуба. — Дуже зрадів?

— Не те слово. Він планомірно дзвонив на лінію підтримки й просив магічні стрінги з ефектом збільшення, — очі Тайри видавали крайній ступінь втоми, нерозуміння та німого питання "За що це мені?". — Коли цей збоченець передзвонив всім нелюдям на вхідній лінії, мене мої колеги готові були вбити. А оператор не витримав та вимкнувши мікрофон, мовив, що із задоволенням повісить його за причинне місце, аби воно витягнулося до потрібних розмірів. А поряд повісить ще й того, хто сказав, що в них є такі стрінги в асортименті.

— Тільки не кажіть, що вам сподобалася його ідея і зараз якийсь нещасний інкуб висить на люстрі у своєму домі! — непокоїлась я, придумуючи, яким же чином він міг би потрапити в таку ситуацію. Магія ж іноді змінювала долю так, аби сказане стало реальністю. Хоча, якщо це неможливо було зробити, то вона  діяла моментально проявляючись.

— Ідея сподобалася. І ви б знали яких зусиль мені коштувало не побажати цього! Я досі не розумію, як стрималася!

— Робота в кол-центрі точно не була розрахована на вашу особливість. І часто виникають такі ситуації? — поцікавилася, перебираючи між пальців магкам.

— Надто часто. І хоч я  довгий час живу з таким побічним ефектом, але ця робота просто жах! — буркотіла Тайра Колм із беземоційним лицем. Мабуть, роки з такою магією навчили її спокійніше сприймати стресові ситуації. — Якби не величезний кредит, залишений через лікування мами, я б пішла звідти й не згадувала б. Але мені конче необхідні ці гроші.

— Ясно… А ви не пробували переносити ваш гнів не на клієнтів, а на їх замовлення? — запитала, піднімаючись зі свого місця та прямуючи до шафи. Знайшовши потрібне, сіла назад. — Наприклад, якби ви сказали — "Та щоб у тебе труси зменшились на розмір", клієнт просто вважав би, що вони йому підійшли.

— Не думала... — протягнула недовірливо Тайра, задумавшись про альтернативний спосіб розв'язання проблеми. — Але хіба до всього можна підібрати таку заміну?

— А ви згадайте останні випадки ваших зривів, і ми спробуємо знайти вихід із них. Я то дам вам з собою заспокійливого зілля, але ви ж розумієте, що проблема в сприйнятті. Завжди буде те, що попри спокій зможе вас бісити.

— І то правда… Давайте... — подумавши декілька хвилин, вона поправила своє волосся та почала говорити. — Якось в нас замовили дорогущі парфуми й влаштували скандал, що вони підроблені. Я вже все перевірила: і код, і тиснення, і кольори! А вона до мене матом! Ще й шахрайкою кликала!

— І чого ви їй побажали? Щоб нюх прорізався?

— Ні... — зніяковіла дівчина. На щокатому лиці відобразився сором, хоча я не могла звинувачувати Тайру. Працювати з людьми завжди було важко. — Щоб прозріла та побачила знак якості. Зір то в неї став набагато кращим, але розуму не додалося. Вона дзвонила ще декілька разів.

— У цьому випадку можна було сказати "Щоб ти ці парфуми чула кругом", — на лиці Тайри виднівся докір. — І не дивіться на мене так. Навіть ваша магія має певний час дії. А так би вона більше ніколи не сумнівалась би за якість продукції.

— І вам не шкода її? — перепитала Тайра.

— Чому я маю шкодувати тих, хто шукає на кому б їм зірватися? — хмикнула. — В нашому дурному світі усе пов'язано між собою. Якщо одна істота зривається на іншій, то в кінці-кінців страждає від цього хтось, хто взагалі не мав ніякого відношення до них. Агресія передається, як вірусні хвороби. І тим, хто навмисно провокує, варто відчути на своєму прикладі наскільки вона згубна. Вам так не здається?