Розділ №1. І нехай таємниці відкриються

Яка чудова осінь наприкінці жовтня: все червоне, жовте, яскраве і вкрай... божевільне! О, велика богиня Арано, ну поясни мені, простій відьмі, навіщо тобі треба було створювати стільки різних істот на одному клаптику землі? Невже не можна було розділити їх по різних планетах чи хоча б континентах? Це ж немислимо! Понад десяток різних рас, і кожна мала свої звичаї, традиції та особливості, які я повинна була знати.

І який біс сплутав мої документи в університеті? Дізналася — прибила б власними руками. Хоча відьмине чуття мені підказувало, що це все підлаштував ректор, аби заманити абітурієнтів на пробний та вкрай непопулярний факультет психології. Як результат всієї цієї афери — мені дали посаду одного з десяти психологів для нелюдів по всій нашій імперії. А ще, я отримала неперервний потік психічно нестабільних істот на будь-який смак та невеличкий офіс, де й проводила свої робочі будні.

Дивлячись на забитий до країв графік, мені хотілося битися головою об стіну — жодного вікна на найближчі місяці не передбачалося. Про відпустку можна було навіть не заїкатися, як і про лікарняне, тому що замінити мене просто не було ким. Хіба що вдасться відпочити, якщо якийсь клієнт розтрощить кабінет вщент. І то ненадовго, тому що імперія відбудовувала контору своїм коштом і займало це максимум тиждень. А далі все, як завжди: люди, нелюди, проблеми реальні й надумані, тихі відвідувачі або ж буйні. Нічого не змінювалося вже дуже довгий час.

Старий бабусин годинник продзвенів вісім разів, оголошуючи її голосом чергову мудрість: "Люди йдуть, а мертві нервові клітини залишаються та хочуть помститися. Бережи себе, внучко". Чуючи рідний голос, мої губи розтягнулися в усмішці. Поради цієї великої жінки завжди підіймали настрій. Недарма я притягла його сюди після тривалих курсів підвищення кваліфікації. Розслабившись у імпровізованій відпустці, було важко повертатися до роботи. А вони повинні були мені допомогти не так гостро реагувати на стресові ситуації та особливості поведінки деяких неадекватних нелюдів, яких завжди вистачало. Багато хто з них просто не усвідомлював, що їхня "норма" могла бути для когось цілою катастрофою.

Тихий стук оголосив простір, й у двері увійшов перший клієнт. Ним виявився статний чоловік, вкрай специфічної зовнішності: величезні фіолетові очі, природний магнетизм та надто красиве обличчя — все це видавало в ньому інкуба. Одне з моїх незліченних татуювань спалахнуло, віддаючись теплом на ключиці та охороняючи від вроджених чар. Незнайомець помітив сплеск захисної магії і полегшено видихнув повітря, сідаючи у крісло навпроти.

— Доброго дня, пані Елайно. Не уявляєте, наскільки приємно бачити професіоналізм, — куточок блідих губ ледь піднявся, видаючи напруженість співрозмовника.

— Доброго дня, лорде Нортон. Ну, чому ж не уявляю? Відьми, вкрай чутливі до впливу інкубів, і тому вони намагаються захистити себе від нього будь-якими способами, — спокійно знизала плечима. — Ми з вами обидва знаємо, що зовнішність буває досить оманливою, а людські серця занадто тендітні, щоб розбиватися зайвий раз.

— Так, ви маєте рацію.

Поки клієнт з якимось скептицизмом розглядав інтер'єр, я налаштувала на запис магкам і сіла навпроти нього. Посунувши до чоловіка заздалегідь підготовлений договір, я помітила досить дивну реакцію — він сховав руки під стіл та відкинувся на спинку крісла. Цікаво, що приховувала така поведінка — вроджену гидливість до іншої раси чи небажання йти на діалог? 

— Що це за пристрій? — запитав він, вказуючи на невелику жовту сферу, яка повисла в кутку кімнати. Вона нагадувала величезного світлячка, який поміщався в долонях та іноді переміщався у просторі.

— Магкам. Він записуватиме наші сеанси та за допомогою моєї магії занурюватиме нас у потрібні умови для розв'язання проблем. Також, він може створювати ілюзію будинку, подорожувати по вашому минулому, візуалізувати пережиті ситуації та навіть змінювати їх перебіг, — помітивши стурбований погляд, я вирішила заспокоїти чоловіка. — Не хвилюйтеся, все записане не залишить межі мого кабінету. Якщо ви погоджуєтесь з договором, прошу поставити свій підпис, і ми зможемо розпочати наш сеанс.

— Дуже на це сподіваюся, — витончені пальці поставили хитромудрий підпис у контракті, й він відразу ж зник з наших очей. Поправляючи бордову краватку на своїй шиї, красень занепокоєно дивився на мене, не наважуючись почати розповідь. Зробивши глибокий вдих, він випалив те, у що я не одразу повірила. — У мене виражений страх чужих дотиків і я не розумію, як з цим жити, коли на мене вішаються всі жінки підряд.

— Треба ж таке... Неочікувано... — здивувалася, не уявляючи навіть, як це взагалі можливо. — А як ваші родичі сприймають цю особливість?

— Родичі? Чудово!!!  — емоційно сплеснув долонями інкуб. — Матінка кожного дня з любов'ю вкладає різноманітних красунь у мою постіль, від чого в мене почався нервовий тік та безсоння. Власне, до вас мене записала саме вона. Тому я навіть не розумію, що я тут забув та як ви можете мені допомогти.

— А після чого почалася така реакція? Можливо, ви втомилися від чужих дотиків чи хтось близький вас зрадив? — розігрався професійний інтерес, ігноруючи реальну можливість позбутися від клієнта. Це ж треба таке? Інкуб із гаптофобією! Кому скажи — не повірять.

— Я змалку такий і давно з цим змирився. А ось моїй матінці мозкоправ не завадив би.

— Значить, вам боятися нічого! — спритно зловила на слові інкуба, доки не відкараскався розповідати. Це ж унікальний випадок! — Пропоную подорож по минулому, а потім я зроблю спеціально для вас амулет, який блокуватиме родову магію. Від фобії він не вилікує, але всілякі панянки перестануть вішатися вам на шию, що значно полегшить життя. Згодні?