Глава 1

Не щастило Марині в житті, ну хоч плач! Скоро двадцять п’ять, а принц на білому коні так і не прискакав до неї, хіба начальник дракон був на роботі, та й той зовсім не з розряду запальних красенів. Може тому, що Юрій Іванович сам був невезучим - розвівся з дружиною двадцять років тому, виховував дитину і тихо ненавидів всіх жінок. Вічно причеплявся з усякими дрібницями, от і тепер - чекай в кінці жовтня претензій через помилки у звіті. А тут ще й дощ зарядив, в офісі опалення не включили - самі сумні думки!

Так би й ображалась Марина на свою долю, аж тут в кабінет забігла знайома секретарка. 

-Ти вже чула? - Софія схилилась до подруги, наче хотіла розпитати щось по роботі. - Післязавтра у нас корпоратив! Занудович йде на курси підвищення кваліфікації, а його зам хоче влитися в колектив!

-Та невже? - дівчина очі округлила, бути того не може, щоб у них на фірмі дозволили розпиття алкоголю та жарти в неробочий час! - А з якого приводу? 

-Офіційно - на честь Геловіну! Прикинь! Так що подумай поки про свій образ, я тобі першій кажу, ще ніхто не знає!

Софія так і сяяла на відміну від її приятельки. Цього тільки не вистачало! Останній раз Марина наряджалася в дитячому садочку - мама пришила до спідниці дощик і закріпила лисячий хвіст зі справжнього хутра. Сьогодні так не одягнешся, бо враз зарахують до квадроберів, та й до Дня всіх святих це не дуже личить. Поки завантажувався новий документ, Марина подумки перебрала свій гардероб, та й тут невдача спіткала! Ні тобі обруча з ріжками, ні чорної сукні! Та і грошей, як завжди, з гулькин ніс.

Єдине що спало на думку невезучій Маринці - піти після роботи пошукати щось таке, в чому дівчині з формами може з’явитись на корпоратив. Найближчий магазин, на щастя, був поряд, тільки через підземний перехід спуститись. Марина вже й до перехрестя дійшла, аж раптом її мороз пробрав. Адже скільки тих випадків, коли на дівчат в підземках нападають, ой, такі страхи в ютубі надивилась, що без снодійного не заснеш! І перехід це не ремонтували вже років тридцять - жодної лампочки! 

Береженого Бог береже - поплювала вона через ліве плече і вже зібралась крюк намотати до світлофора, аж раптом побачила, як в темного отвору підземки хтось повільно підіймається. Інша на її місці пішла б собі далі, але у Марини попри тотальну невезуху було добре серце. Як тут підеш, коли бідна старенька ледь повзе, та ще й кравчучку тягне за собою! Довелося спуститися та допомогти жінці, щоб потім совість не замучила! Але як тільки вони вибралися нагору, сива незнайомка зловила дівчину за руку.  

-Дякую тобі, дитинко! Хоч ти й народилася поперечною, але я тобі допоможу!

-Як то - поперечною? 

-Є таке, коли людина всім впоперек по життю стає і не везе їй ні в чому - ні друзів, ні родини, навіть кіт і той від тебе втік, чи не так?

Від таких слів Марина ледь не зомліла - звідки бабця про це знати могла? Дійсно, Барсік десь подівся і скільки вона не писала в соцмережі, скільки об’яв не вішала - так і не знайшли!  

-Слухай мене уважно, - тихо забубоніла бабця. - Дам я тобі мідну обручку, надінь її на правий безіменний палець та завтра вранці йди до церкви. О дванадцятій там буде вінчатися пара, то ж як батюшка скаже ! Вінчаються раби Божі…”, ти й собі прокажи: “А я вінчаюся з удачею!” Потім одразу йди і побачиш - все в тебе налагодиться! 

Очманіти, що тут скажеш! Марина не одразу і ризикнула ту обручку приміряти, але на диво прикраса їй була як раз впору. Поки одягала - бабця зникла, наче й не було її поруч! Містика, та й годі! Тут би злякатися, та чомусь стало на душі так радісно - наче свята якогось чекає! Не помітила, що дощ періще, ще й калюжі біля дороги - тільки дивись, щоб тебе машина брудом не облила! І буває ж таке - чи то й правда фортуна до неї обличчям повернулася, чи водії стали уважні, але всі призупинялися і крапельки на неї не попало! 

Вже перебігаючи дорогу, Марина згадала - куди ж це вона, адже в понеділок в магазині завіз товару, вони тільки до обіду працюють! Так і пішла назад, якби не почула, як дві жінки між собою розмовляють і сваряться, що машина з новим товаром не доїхала, а розпродаж - курям на сміх! Немає на що подивитись. Поки подруги собі невдоволені пішли, Марина ще більше зраділа - схоже й тут їй везе, точно знайде те що треба, та ще й майже дарма! 

Так і зайшла до магазину вперше в житті з посмішкою. І треба ж такому - прибиральниця не возила швабру в тому відділі, куди впало її око, і черги до примірочної не було! Хто б в таке повірив! Марина не дуже уявляла, що вона хотіла б одягнути, але з голови не йшов образ Ельвіри властительки ночі. Правда на розмір XL виробники не так часто шиють сексапільні варіанти, але цього разу вони точно для неї постаралися. 

Просто біля вікна на манекені була одягнена та сама сукня мрії - з довгим розрізом, декольте та ще й сумочка йшла на додачу! І не якась, а така, що формою нагадувала кажана. Нічого й казати - це було саме те, що треба. Маринка дивилась на себе у дзеркало і милувалася, як же їй личить! 

Довге каштанове волосся падало на плечі й струменіло по спині, і навіщо вона завжди той вузлик робила? Та й фігура в неї, виявляється, непогана, хоч і не така струнка, як у Софії. В голові навіть шалена думка пронеслася - може на уроки танцю живота записатись - там треба саме таких, яким є чим потрясти, а не погриміти? А може і її хтось на повільний танець запросить, не бос, звичайно, але хоча б Андрій з техвідділу. Він на фірмі був новенький і казали неодружений. Головне тепер було вчасно зранку до церкви попасти і не переплутати слова, що стара їй наказала промовити!