62. Аліса. Відверті розмови

Коли Аня і Саша поїхали додому, ми з Ангеліною, її хлопцем Ніком і Данею вирушили до клубу. 

Ангеліна і Нік були тусовщиками і прекрасно там почувались, ми ж із Данею випили по одному коктейлю і мені вже закортіло на свіже повітря. 

Минулого разу, коли ми говорили, коли він прийшов до мене, у нас все ще лишились деякі невирішені питання. Але я була рада, що він принаймні не відмовився від мене.

Даня ніби прочитав мої думки щодо цього, бо запитав: 

 — Може, втечемо? Тут якось занадто душно і гамірно. 

— Так, давай, — я усміхнулась. 

Ми підійшли до Ангеліни і Ніка, сказали, що підемо на вулицю, вони сказали, що залишаться. Що ж, мене це цілком влаштовувало.

Коли ми вийшли, то дійсно вирішили прогулятись, Даня тримав мене за руку. 

 — Я зрозумів, що мені все одно — відьма ти чи ні, — тихо сказав він.  — Навіть якщо мої рідні дізнаються, я не відмовлюсь від тебе. 

— Правда? — я зазирнула йому в очі. Я так сильно закохалась в нього, хоч ми і були так недовго знайомі. Серце билось дуже часто, коли наші погляди зустрілись. — Я теж… Я не відмовлюсь від тебе, навіть якщо дівчата будуть проти наших стосунків.

— Мені здається, ми створені одне для одного, — серйозно сказав Даня. 

— Але твоя рідня це точно не схвалить, — я зітхнула. 

 — Значить, я розірву з ними стосунки, — насупився він. 

Я не хотіла, щоб він сварився з близькими через мене, але те, що він сказав, все одно дуже порадувало мене. 

Я подалась вперед і сама легенько торкнулась губами його губ. Він поцілував мене, пригортаючи до себе,  ніби відгороджуючи від усього світу.

Моє серце билось швидко-швидко, коли я відповідала на поцілунок. Я хотіла, щоб ми завжди були разом і ніколи не розлучались. 

Коли поцілунок розірвався і наші погляди знову зустрілись, мені в голову прийшло дещо, і я одразу почервоніла. 

Даня, дивлячись мені в очі. сказав:

 — Тепер я вже тебе не відпущу, ми будемо зустрічатися по-справжньому… Запрошую тебе завтра на побачення, прийдеш?

— Прийду, — я усміхнулась і обійняла його. — Я дуже кохаю тебе, — сказала тихо.

 — І я тебе, — він знову поцілував мене і ми довго стояли обійнявшись, не в змозі відірватися одне від одного…

***

Ми з Ліною домовились зустрітись біля хвіртки і повернутись разом додому, тож Даня провів мене туди, і там ми попрощались.

Коли ми з Ліною вже зайшли на територію, вона раптом запитала:

— Як думаєш, у Ані з Сашею сьогодні все було? — вона пограла бровами.

— Хтозна, — я почервоніла, бо і сама думала про подібне з Данею здається більше, ніж він сам. — А у вас з твоїм Ніком вже було? 

 — Ще ні, — сказала Ангеліна після паузи. — Хочемо, щоб все було якось незвичайно і романтично, щоб запам’яталося на все життя.

— Я думала, у тебе вже було, ну, що типу він не твій перший буде… Виходить, я помилилась? — може то випиті коктейлі в клубі мене так розговорили, а може я просто трохи переживала на цей рахунок щодо себе. 

 — Ну… я просто ще не зустріла раніше до Ніка нікого, в кого б по-справжньому закохалася, — зізналась вона. — Хоча багато хлопців за мною упадали, але тільки з Ніком я відчула, що це саме той, з ким я хочу прожити все своє життя. Але це відьомство зараз зовсім не в тему, ми не можемо нікуди поїхати, щоб провести разом час, і до себе хлопця не приведеш, а в готель іти якось не комільфо…

 — А до нього якщо? Нік ніби точно має власне житло, ну, мені так здалось. От Даня з батьками живе… Тут навряд у нас щось вийде у нього.

 — Я теж думала, що у нього є власне житло, але поки що він мене до себе не запросив, — знизала плечима Ангеліна. — Може, боїться, що я відмовлюсь? У нього тонка душевна організація, він дуже чутливий…

— Ну, не знаю, може, — погодилась я. — Якщо ти готова, то можеш йому якось про це натякнути…