Глава 45. Іншого шляху немає (2).

Тільки-но я осягнула присутність невідомої істоти, як темрява розтанула. Навпроти, зараз я стояла у порожнечі, наповненій яскравим світлом. Мої ноги нінащо не спирались і це видавалось дивним, але цілком зрозумілим, бо я усвідомлювала, що сплю.

Навпроти мене стояла висока велична жінка у білому. Її товсті коси короною охоплювали голову, а сині очі світилися добротою та розумінням. А ще вона була надзвичайно вродлива красою спокійною, природною, вічною.

Лада! Вмить мене пронизало розуміння, що я бачу перед собою богиню.

- Так, дитя моє, - голос богині був гортанний і дуже приємний, він немов сколихував простір переді мною. – Ми вже зустрічались. І зараз я прийшла сказати, що прийшов час повертатись додому.

- Додому – це куди?

- До твого рідного світу, туди, де ти народилась.

- А Васс та Місячник? Вони повернуться разом зі мною?

- У твоєму світі на тебе чекає твоє тіло, але чоловіки, про яких ти говориш, не мають тіл у твоєму світі. Їм нікуди повертатись. Але моє благословення допоможе вам зустрітись у нових втіленнях, навіть через сотні років.

- О, ні! Я тільки-но знайшла їх і не можу втратити! Я хочу залишитись тут, зі своїм чоловіком і братом!

Богиня важко зітхнула, в очах її я бачила смуток та жаль:

- Я теж хотіла б цього. Але я маю змогу трохи зазирнути у майбутнє, і ось що мені відкривається. Те, що кварковий перетворювач буде знищено, не вбереже цей світ від кровопролитної війни. Гадд не відступиться. Він намагатиметься повернути наречену-втікачку за будь-яку ціну.

- Але ж він повинен зрозуміти, що я належу іншому! – скрикнула я, жахаючись перспективам.

Лада здвигнула плечима:

- Така у нього натура. Він пізнав щастя у твоїх обіймах і тепер не може добровільно відмовитись від цього.

- Але ж я кохаю Васса!

- Гадд хоче, щоб ти була поруч, навіть якщо кохаєш іншого. У цій війні, Меланіє, згорить життя твого чоловіка, твого брата і навіть самого Гадда. Ти залишишся одна, дівчинко.

За що мені таке? Я тільки-но відчула себе щасливою… Я не можу знов втратити Васса та Місячника! І загибелі Гадда я теж не хочу!

- Що я можу зробити, щоб вони залишились жити? – склала я долоні у мольбі, звертаючись до богині.

- Ти маєш зараз піти і натиснути на кнопку, яка знищить кварковий перетворювач.

- Але ж тоді я загину!

- Ні, це допоможе тобі повернутись до рідного світу. Вибух викине тебе звідси – і ти опинишся у власному тілі.

- І я більш не побачу Василіска, брата Місяця, Гадда…

- Але вони будуть жити.

Я без сил опустилась і сіла у сяючому ніщо у позу лотоса. Мій зір був напрямлений у безвість чи то у саму себе, бо я не бачила нічого крізь пелену сліз, що застелила очі.

- Я розумію, як тобі боляче, дівчинко, - богиня ніжно торкнулась моєї голови. – Але ти повинна зробити вибір зараз, інакше, якщо ти не повернешся у найближчий час, тіло твоє загине і повертатись буде нікуди.

- Але що, - підняла я очі на Ладу, - коли це – лише сон? Порожній сон. І я просто віддам своє життя, нікого не рятуючи насправді? Так! – нова думка міцнішала у моєму мізку, я скочила з місця і побігла безбач: - Це – сон! Це – лише дурний сон! А я, дурепа, мало не повірила і не вчинила найбільше безглуздя у житті!

- Біжи, Меланіє, - наздогнав мене голос богині. – Та впевнишся, що це не сон, коли я поверну тобі мій дар, який ти втратила. Він допоможе тобі дістатись туди, куди потрібно…

Я бігла та бігла, не озираючись у суцільному світлі, поки воно не скінчилось, а я – прокинулась. Я була не в ліжкові, але в кімнаті, спітніла та захекана. Васс застогнав стиха і перевернувся, намагаючись намацати моє тіло, та прокинутись не зміг.

Ну й дурний сон привидівся! Добре, що лише сон…

Раптом я відчула, що мої долоні щось стискають, опустила погляд і із жахом побачила металеву бляху на мотузочці, восьмиконечну зірку, вписану в коло. Оберіг Лади. Але ж його зняв Гадд у нашу першу ніч разом і я вже тиждень, як не бачила його! Звідки ж він?..

«Я поверну тобі мій дар, який ти втратила…»

Отже, це не було сном. Богиня Лада приходила до мене. Невже все, що вона розповіла, правда? Вона сама об’єднала наші душі, щоб ми ніколи не розлучалися, то нащо б тепер спонукала мене зірватися разом із кварковим перетворювачем? Та я вже й так розуміла, що Лада запропонувала найкращий варіант.

«Це допоможе тобі повернутись до рідного світу…»

Одній. Але це не дозволить розгорітися війні, і чоловіки, які мені дорогі, житимуть. І я вже серцем розуміла, що іншого шляху не маю.