Глава 44. Дилема (2).

Було шкода, що довелось так вчинити з тим, хто рятував мене, хто прийняв без запитань, хто довіряв. Та межу перейдено. Тепер слід думати про те, щоб втекти, інакше полонянкою стану вже й я, бо Гадд не пробачить зради.

Серце калатало, а я сиділа тихенько, мов мишка, щоб не заважати Вассові. Ми мчали, як то кажуть, на всіх парусах. Лише хвилин через двадцять я наважилась заговорити:

- Нам вдалось втекти?

- Поки ще рано про це говорити, - ватажок братства Кварку зосереджено керував «блохою», навіть не глянувши у мій бік.

- Ми летимо до твого міста?

- Ні, це було б надто нерозважливо. Модулі Пекла шугають довкола, готуючись до нападу, який розпочнеться, можливо, й сьогодні.

- Гадд казав, що завтра.

- Після того, як він дізнається, що полонений, а з ним і його наречена, щезли, плани можуть і змінитися. Швидше за все, про нашу втечу вже дізнались і кинули усі сили на пошуки.

- Нас спіймають?! – зойкнула я.

- Сподіваюсь, що ні. Попри їхні плани ми зараз летимо не до братства Кварку, а до братства Дерева.

- У тебе там друзі?

- Ні. Але, сподіваюсь, побачивши нас із тобою, ватажок братства Дерева Місячник буде радий допомогти.

- Місячник… Чому це ім’я чіпає якусь струну у моєму серці?..

- Тому що він – твій брат.

- Що-о?

- Названий брат, - виправився Васс. – Але між вами виникли ніжні родинні почуття.

Ще одна несподіванка мені на голову! Це дуже важко уявити. Я зовсім не можу згадати брата, не уявляю, який він, але тепло до нього огортає моє серденько.

Я відкинулась на сидіння і замовкла. Краще зараз Васса не відволікати. Намагалась згадати брата, та знов заболіла голова від напруги. Що ж, хай минуле залишається у минулому, це не так важливо. Тепер у мене є майбутнє, майбутнє, у якому існують два дорогі моєму серцю чоловіки.

Щодо Гадда у мене теж є певні почуття, але їх не зрівняти з тим, що я відчуваю до Васса. А тепер я ще й зустрінусь з братом!

Нам вдалось дістатись до місця розташування братства Дерева. Розсип білих сфер, схожих на шляпки грибів, наближалася. Але Василіск пролетів повз першу й другу, спрямувавши «блоху» у бік примарного світла, що дивно освітлювало тьмяний простір під важкими фіолетовими хмарами.

- Судячи з останніх новин, ватажка братства Дерева слід шукати саме там, - мовив Васс, починаючи зниження.

«Блоха» зупинилась коло оазису, що знаходився посеред ділянки примарного світла, яке ми бачили згори. Просто якесь зелене диво серед пустки! Хвойні деревця висотою з людський зріст, низькі кущі, що стелилися по кам’янистій землі, різноманітні трав’янисті рослини і навіть квіти!

Посеред оазису стояв високий стрункий юнак, розкинувши у сторони руки. Він повернувся у наш бік. Обличчя його виразило неймовірний подив, потім пізнання і, нарешті, безумовну радість. І він кинувся обіймати спершу мене, а потім і кремезного проти нього Василіска, що був вищий на півголови.

- Меланіє! Басе!

- Зараз я Василіск, ватажок братства Кварку, якщо ти не здогадався раніше.

- Та здогадався. Я знав, що раніше чи пізніше ви прийдете до мене! Тільки чому довелось чекати так довго?

- Я тільки-но вивіз Малу із братства Пекла. Змій мало не встиг узяти Малу за дружину.

- Що? Та вона б ніколи не погодилась!..

- Мала знов втратила пам’ять.

- О! То ти не пам’ятаєш мене, Меланіє?

А я дивилась на привабливого юнака і згадувала. Знайомі риси, рухи, голос. І неймовірне відчуття ніжності. Але минулого так і не вдалось відновити у пам’яті.

- Я… Я впізнаю тебе, брате. Але не пам’ятаю.

- То не страшне. Головне, що я пам’ятаю тебе.

- А зараз нам потрібна твоя допомога, царевичу-Місяце, - перебив його Васс. – До братства Кварку ми зараз повернутись не можемо, тож чекаємо, що ти запропонуєш нам притулок.

- Звісно. Але, якщо армія Пекла нападе на братство Дерева, я не зможу захистити вас. У нас немає військ, бо зелені брати роблять ставку на відновлення живого світу шляхом адаптації до нових умов. Мені вдалось, як бачите, досягти певних успіхів, опромінюючи рослини своїм світлом. Тільки, якщо я повертаюсь до Сфери, вони гинуть.

- Загинуть і ці, - пообіцяв Васс. – Бо ти не залишишся тут. Тепер ти потрібен нам, Малій. Зараз же відправиш повідомлення Гаддові, що я згоден на перемовини і дозволю знищити кварковий перетворювач, якщо він пообіцяє залишити Малу у спокої. А нам зараз забезпеч ванну, обід та окрему кімнату…