Глава 42. Наречена (1).

- Тепер ти офіційно моя!

Маю від щастя стрибати, та й стрибаю подумки. А сама відсторонююсь. І не розумію, чому. Це ж саме те, чого я хотіла, бо у цьому світі немає іншої людини, якій би я була дорога.

-  Меланіє! Що тепер?

А я й сама не знаю.

-  Ти – моя наречена! А… Пробач, забув… - Гадд витягає з кишені комбінезону оксамитову коробочку з кільцем. Платина з діамантом усередині вишуканої квітки. – Ось… Щоб усе по правилам. Ти будеш моєю дружиною?

І що я маю робити, коли все кричить усередині: так!

- Так!

- Та зніми ж нарешті ту медвежу лапу!

Я намагаюсь стягти древній перстень, та медвежа лапа міцно тримає мій безіменний палець, не дозволяючи зняти.

- Я не можу…

Гадд сам спробував посмикати, покрутити, та тільки пошкрябався об гострі ведмежі кігті.

- Хіба що з пальцем! – скрикнула я, бо стало боляче.

- А! Нехай. Хіба це головне? Справді. Головне, що ти – моя. А з перснем цим потім щось вигадаємо, розпиляємо, наприклад, - з цими словами ватажок Пекла надів свою обручку мені на вказівний палець. – Так теж непогано.

Губи його торкнулись моїх, ніжно обхоплюючи нижню, а руки почали розстібати комбінезон.

- Чекай!

- Що?

- Секс тільки після весілля, - сама не розумію, чому так сказала, я ж і сама прагну близькості.

- Меланіє, ти знущаєшся?! Усього лиш через місяць ти станеш моєю дружиною! І що, ми повинні за ручки цілий місяць триматись? Чому ми повинні позбавляти одне одного радості близькості? Хіба ти не хочеш того ж, що і я?

- Хочу… Але я не готова!.. Не так швидко!.. Гадде, прошу, зрозумій…

- Мені важко зрозуміти тебе, Меланіє. Ти ведеш себе зовсім нетипово. Ніхто не робить із сексу фетишу. Це просто виявлення взаємних почуттів, яких у нас предоволі. Можливо, ти боїшся завагітніти, так я заспокою. Існують безпечні засоби,  які дозволяють займатися сексом без якихось там наслідків. Я й сам не хочу, щоб моя дитина народилась поза шлюбом.

- Люди із пробірки стерильні, - нагадала я.

- Я ж бачу, що ти не асоціюєш себе з Міллі ЕК36В48РН859. Та й сам я розумію, що ти не можеш бути нею попри усі ідентифікатори особистості, хоч і не розумію, як таке можливо. Нехай для усіх ти залишишся Міллі, дівчиною з пробірки, а для мене будеш таємницею, загадкою. Та мені однаково, хто ти й звідки потрапила до нашого світу. Я відчуваю, що ти щира, і хочу бачити щоранку твою посмішку, розповідати тобі новини за вечерею, дарувати тобі кожну вільну хвилинку свого часу. І, так, сексу з тобою я теж бажаю над усе. Хіба ти бачиш у цьому щось дивне?

- Гадде… Я теж бажаю бути поруч з тобою завжди. Але… дай мені час, прошу.

Ватажок Пекла помовчав трохи, зітхнув.

- Добре, я привчатиму тебе, мов дикого коня, потроху, щоб не налякати. Тільки не відштовхуй мене. У будь-яку хвилину, коли відчуєш, що готова – просто натякни.

Я кивнула. Гадд поцілував мене у губи, коротко, ніжно.

- То що, пішли вечеряти?

Ну, от, залишилась без сексу, дурепа.