Глава 39. Пережиток минулого (1).

- Тепер я розумію, чому ти не приходив до мене ні вчора, ні сьогодні! Хто вона? Звідки ти витяг цю шворку? Гадде!.. Ну, ти і гад!

Незнайомка у бурякового кольору комбінезоні стояла на порозі руки в боки і спопеляла нас блідо-блакитними очима. Вона виглядала доволі симпатичною. М’які щічки, носик ґудзиком, широкий розліт брів, пухкі яскраво-червоні губи, руде волосся, що недбало розсипалось по плечам.

Я запитально поглянула на Гадда. Той хмурився та кусав губи.

- Жодного гарненького личка пропустити не можеш? У штанах тісно? Так для того у тебе є я! Ну, зараз я патлі їй повириваю! – і незнайомка кинулась на мене, розчепіривши пальці. – Ну, я тебе!..

Я завбачливо відскочила, ховаючись за спину ватажка Пекла. Гадд піднявся назустріч нападниці, ухопив її за зап’ястя:

- Рікі! Хто дозволив тобі уриватися у мої кімнати та ще й кидатися на моїх гостей?!

- Гостей, кажеш? Любий, я чудово розумію, що то за «гості»!

- Залиш. Нас. Негайно! Зараз же йди до своїх кімнат і не смій залишати їх, доки я не дозволю! Виконуй!

Рікі фиркнула, топнула ніжкою, але пішла, кинувши через спину:

- Ти ще пожалкуєш! – та хряпнула дверима.

Я повернулась на своє місце і продовжила трапезу, немов нічого й не трапилось.

- І що це було? – сердито склав на грудях руки Гадд.

- Звичайні жіночі ревнощі, - здвигнула я плечима. – Це твоя дружина?

- Наречена.

Не дружина – то добре, але й слово «наречена» боляче різануло слух.

- Тоді чого ти дивуєшся, що її дратує, коли ти залишаєшся наодинці з іншою жінкою?

- Меланіє, ревнощі - то пережиток минулого, який вже давно викоренений. У всіх нас вільні відносини, і тільки мені вирішувати, з ким проводити час.

- Твоя наречена так не вважає, - я відсунула порожню тарілку.

- Світ ніби зламався, - гірко вимовив Гадд, встаючи з-за столу та опускаючи долоні на мої плечі. – Тоді не будемо розчаровувати Ріку, проведемо пару годин разом. Досі її звинувачення були безпідставними, то не так буде  прикро, коли вони матимуть підставу…

І губи чоловіка наблизились до моїх для поцілунку.

О, як би я хотіла опинитись в його обіймах! Але ж не таким чином! І я рішуче відвернулась, впершись долонями йому у груди.

- Ти чого, Меланіє? – щиро здивувався Гадд. – Ми обоє – дорослі люди і маємо повне право на вільні сексуальні стосунки. Я подобаюсь тобі, а ти подобаєшся мені. Що тебе зупиняє?

О, він помітив, що подобається мені! А я ж намагалась приховати це… А ще він сказав, що я йому подобаюсь. Це тішить, але таких стосунків я не хочу! Хоч і хочу його…

- Секс лише після весілля! – вигукнула, відпихаючи вже збудженого чоловіка.

- Про що ти?! Що за пережитки минулого? Меланіє?

- Нічого між нами не буде… - Мені непросто було вичавити із себе такі слова, коли хотілося протилежного. – Йди краще до своєї нареченої.

- Ти дивна… Ти дуже дивна, Меланіє. Чому б не зробити приємне одне одному? Та будь-яка інша дівчина була б на сьомому небі від щастя…

- Переспати з ватажком Пекла? – завершила я фразу за нього. – Я не будь-яка…

- Добре, - примирливо забрав свої руки від мого тіла Гадд. – Пробач, коли це образило тебе, та я й помислити не міг…

- От і класно! – перебила я його. – Давай тоді зробимо вигляд, що нічого не трапилось і розмови цієї не було. Тільки позбав мене, будь-ласка, відвідин цієї жінки. Чомусь мені не кортить з нею поспілкуватись.

- Домовились, - повів бровами ватажок Пекла. – Рікі більш тебе не потурбує. Ходімо, відведу тебе до твоєї кімнати.

- Мені хоча б пару якихось книжечок,  хоч навіть бульварних романів, щоб не з’їхати з глузду від нудьги, - попрохала я, коли ми опинились у моїх чотирьох стінах.

- Книжечок? – розширив очі Гадд. – Про що ти? Книжки залишились хіба що у музеях, та звідти ніхто не дозволить їх узяти, бо ще розсиплються у порох. Та й нащо тобі книжки, коли є візор?

- А що воно таке?

Ота незрозуміла пластина на столі виявилась візором. Гадд провів над нею у повітрі долонею, відкриваючи голографічний екран.

- Ось, можеш завдати зручний для тебе розмір. – На столі перед екраном висвітилось віртуальне меню. – Вибирай, що тебе цікавить.

- А коли я залізу кудись, куди не слід, і дізнаюсь щось таке, чого не маю знати?

- Загальновживані візори блокують секретну та конфіденційну інформацію, тому нічого такого ти не зможеш дізнатись. Візор існує для розваг та як енциклопедія потрібних знань. Отже, розважайся, Меланіє.