Глава 39. Пережиток минулого.

- Тепер я розумію, чому ти не приходив до мене ні вчора, ні сьогодні! Хто вона? Звідки ти витяг цю шворку? Гадде!.. Ну, ти і гад!

Незнайомка у бурякового кольору комбінезоні стояла на порозі руки в боки і спопеляла нас блідо-блакитними очима. Вона виглядала доволі симпатичною. М’які щічки, носик ґудзиком, широкий розліт брів, пухкі яскраво-червоні губи, руде волосся, що недбало розсипалось по плечам.

Я запитально поглянула на Гадда. Той хмурився та кусав губи.

- Жодного гарненького личка пропустити не можеш? У штанах тісно? Так для того у тебе є я! Ну, зараз я патлі їй повириваю! – і незнайомка кинулась на мене, розчепіривши пальці. – Ну, я тебе!..

Я завбачливо відскочила, ховаючись за спину ватажка Пекла. Гадд піднявся назустріч нападниці, ухопив її за зап’ястя:

- Рікі! Хто дозволив тобі уриватися у мої кімнати та ще й кидатися на моїх гостей?!

- Гостей, кажеш? Любий, я чудово розумію, що то за «гості»!

- Залиш. Нас. Негайно! Зараз же йди до своїх кімнат і не смій залишати їх, доки я не дозволю! Виконуй!

Рікі фиркнула, топнула ніжкою, але пішла, кинувши через спину:

- Ти ще пожалкуєш! – та хряпнула дверима.

Я повернулась на своє місце і продовжила трапезу, немов нічого й не трапилось.

- І що це було? – сердито склав на грудях руки Гадд.

- Звичайні жіночі ревнощі, - здвигнула я плечима. – Це твоя дружина?

- Наречена.

Не дружина – то добре, але й слово «наречена» боляче різануло слух.

- Тоді чого ти дивуєшся, що її дратує, коли ти залишаєшся наодинці з іншою жінкою?

- Меланіє, ревнощі - то пережиток минулого, який вже давно викоренений. У всіх нас вільні відносини, і тільки мені вирішувати, з ким проводити час.

- Твоя наречена так не вважає, - я відсунула порожню тарілку.

- Світ ніби зламався, - гірко вимовив Гадд, встаючи з-за столу та опускаючи долоні на мої плечі. – Тоді не будемо розчаровувати Ріку, проведемо пару годин разом. Досі її звинувачення були безпідставними, то не так буде  прикро, коли вони матимуть підставу…

І губи чоловіка наблизились до моїх для поцілунку.

О, як би я хотіла опинитись в його обіймах! Але ж не таким чином! І я рішуче відвернулась, впершись долонями йому у груди.

- Ти чого, Меланіє? – щиро здивувався Гадд. – Ми обоє – дорослі люди і маємо повне право на вільні сексуальні стосунки. Я подобаюсь тобі, а ти подобаєшся мені. Що тебе зупиняє?

О, він помітив, що подобається мені! А я ж намагалась приховати це… А ще він сказав, що я йому подобаюсь. Це тішить, але таких стосунків я не хочу! Хоч і хочу його…

- Секс лише після весілля! – вигукнула, відпихаючи вже збудженого чоловіка.

- Про що ти?! Що за пережитки минулого? Меланіє?

- Нічого між нами не буде… - Мені непросто було вичавити із себе такі слова, коли хотілося протилежного. – Йди краще до своєї нареченої.

- Ти дивна… Ти дуже дивна, Меланіє. Чому б не зробити приємне одне одному? Та будь-яка інша дівчина була б на сьомому небі від щастя…

- Переспати з ватажком Пекла? – завершила я фразу за нього. – Я не будь-яка…

- Добре, - примирливо забрав свої руки від мого тіла Гадд. – Пробач, коли це образило тебе, та я й помислити не міг…

- От і класно! – перебила я його. – Давай тоді зробимо вигляд, що нічого не трапилось і розмови цієї не було. Тільки позбав мене, будь-ласка, відвідин цієї жінки. Чомусь мені не кортить з нею поспілкуватись.

- Домовились, - повів бровами ватажок Пекла. – Рікі більш тебе не потурбує. Ходімо, відведу тебе до твоєї кімнати.

- Мені хоча б пару якихось книжечок,  хоч навіть бульварних романів, щоб не з’їхати з глузду від нудьги, - попрохала я, коли ми опинились у моїх чотирьох стінах.

- Книжечок? – розширив очі Гадд. – Про що ти? Книжки залишились хіба що у музеях, та звідти ніхто не дозволить їх узяти, бо ще розсиплються у порох. Та й нащо тобі книжки, коли є візор?

- А що воно таке?

Ота незрозуміла пластина на столі виявилась візором. Гадд провів над нею у повітрі долонею, відкриваючи голографічний екран.

- Ось, можеш завдати зручний для тебе розмір. – На столі перед екраном висвітилось віртуальне меню. – Вибирай, що тебе цікавить.

- А коли я залізу кудись, куди не слід, і дізнаюсь щось таке, чого не маю знати?

- Загальновживані візори блокують секретну та конфіденційну інформацію, тому нічого такого ти не зможеш дізнатись. Візор існує для розваг та як енциклопедія потрібних знань. Отже, розважайся, Меланіє.

Гадд пішов по своїх справах, мабуть, готуватися до війни, а я зависла перед блакитним екраном. Візор й справді виявився чудовим винаходом, який давав можливість подивитись художні чи документальні фільми, послухати концерти, пограти у різні ігри, та мене цікавила історія цього світу й сьогодення, що склалося. І, чим більше я занурювалась у інформаційне поле, тим ясніше розуміла, що світ навколо абсолютно чужий для мене.