Глава 12. Таємнича господиня.

Нічим не примітна жінка насправді виявилась зовсім не простою. Вона живе на Межі світів! Що то жарт такий? А Басилейос та Андріадо, здається, повірили. Чи, може, це зовсім не дивина? Я ж нічогісінько не пам’ятаю…

- Шановна Єфросиніє, - з повагою почав розпитувати господиню Бас, - гадаю, нас недарма занесло до вашої оселі?

- Ще б пак! Ви ж примурдилися заблукати.

- У трьох соснах… - вставила я.

- У трьох соснах, - повторила господиня.

Ага, одразу все зрозуміло стало.

- І тепер ми потрапили на Межу між світами? – Здається, Бас узяв на себе дипломатичну місію по встановленню контакту.

- А куди ж?

- Зрозуміло, схиляюся перед вашою мудрістю, бо відкрито вам те, чого не бачить людське око. І ви, можливо, вбачаєте, звідки прийшла Меланія?

Я гадала, Бас буде розпитувати, як повернутись нам назад, а він вирішив дізнатись… про мене?

- Ви й самі здогадуєтесь, не маленькі, - байдужим голосом відповіла Єфросинія.

- Здогадуємось, - підтвердив Бас. – Меланія нічого не пам’ятає, та й не схожа вона на наших магинь. І у мові її пролітають слова, яких нам не зрозуміти, поняття, яких ми й не чули.

Я з іншого світу? Та ну?! Правда, те, ще мене оточує, здається чужим, незрозумілим, ну, окрім двох чоловіків, які видаються рідними, хоч і не знають нічого про мене. Але й іншого світу я не пам’ятаю!

- Правильно здогадуєтесь, - спокійно, мов, розповідала рецепт котлет, а не про паралельні реальності, мовила господиня.

Бас голосно зітхнув, Андрі тільки перебігав очима з одного на іншого. А я… Та я просто у шоці! Я – з іншого світу! Отже, чужинка я тут на усі сто! Але ж зараз ми на Межі, значить, звідси можна потрапити куди завгодно…

- А ви можете підказати мені шлях додому?

- А тобі туди треба?

- Так!

- Ні! Я тебе не питаю, це я тобі кажу, що не слід повертатись…

- Та чому ж?!

Андрі заспокійливо опустив руку на мою долоню:

- Шановна, я проведу Меланію, вона не буде одна! Лише вкажіть шлях…

Звісно, Бас загарчав обурено:

- Гадаєш, я вас відпущу, царевичу-місяце?!

- Які ж ви усі… бовдури, - висловила свою думку Єфросинія. – Не можна вам туди!

- Тоді поясніть, чому? – Дізнатися, що ти з іншого світу і не мати можливості повернутися… Це надто жорстоко!

- Щоб усе зрозуміти, слід університети закінчувати, - невдоволено пробуркотіла жінка.

- Можна ж коротким конспектом… - згадалося мені, що ніби й я десь вчилась.

- Коротким конспектом усю світобудову?

- Хоча б те, що важливо для мене.

- Ну, добре, слухайте. Може, щось і дійде… На зарі часів жили прадавні боги, любили, ненавиділи, дружили, зраджували, воювали, мирилися. Була у князя-Місяця сестра-красуня Макош. Та підстеріг дівчину володар підземного світу, змій, полонив, хотів на ній одружитися. Але бог-волхв Велес спустився до підземного царства і визволив діву. Історія ця з того часу множиться і відбивається, мов луна, у різних варіаціях, у різні часи, у різних реальностях. Звісно, що нічого не повторюється дослівно, міняються імена, міняються декорації, все міняється, та тягнуться одне до одного юна діва, брат її любий та коханий богатир. Макош – то й Маяна, Милана, Меланія, Маланка. Князь-Місяць-Радо – він же Андріадо, Андрійчик, Андрійко, може, царевич, а може – звичайний юнак. Велес Сильний – то Васильчик, Басилейос.

- Ще змія мені не вистачає, - недовірливо покачала головою.

- Змій – не змій, та якась перешкода на шляху до щастя буде.

- Щастя? Мені б пам’ять повернути.

- Вона може повернутись у будь-який момент, а може не повернутись ніколи, - «заспокоїла» чародійка.

- То ми – лише відображення давніх богів? – недовірливо покачав головою Бас.

- Відображення, що почали жити самостійним життям. Це не так і погано, юначе, бо ключове слово тут – жити.

- І через це ми відчуваємо до Меланії непереборний потяг?

- Любов – то найсильніший магніт, основна сила, що рухає Всесвіт. Хто б міг не скоритися перед нею?

- Але чому Меланії не можна повернутись до рідного світу? – підскочив Андрі. – Вона вже розшукала нас, час повертатись…

- Не так все просто, юначе. О, як же вам складну науку світобудови викласти на пальцях? В основі усього, що існує у Всесвіті лежать тонкі енергії. Світи усі побудовані з однієї божественної енергії, та вона неоднорідна. Всесвіт наповнений нескінченною різноманітністю тонких енергій, не втілених в матерію, але вони утворюють повноцінні світи. Інші в процесі розвитку важчають, густішають і утворюють світи матеріальні. Людина теж має кілька тіл, кожне з яких створене з різних енергій. Меланія із одного з матеріальних світів, її матеріальне тіло залишилось там, де й народилося. Якщо вона зараз повернеться, то, швидше за все, загине і потрапить до нового кола перероджень. До вашого світу вона потрапила у тілі, зітканому із тонких енергій, співзвучних вашим, тому вона відчуває себе звичайною людиною. Якщо ж хтось із вас спробує рушити за дівчиною до її світу, то стане там привидом, невидимим і безпорадним. Тому залиште поки усе, як є.