Частина 29. Переліт

Добігши до дороги я зловила машину і автостопом дісталася аеропорту. До Гренландії потрібно було зробити багато пересадок, заплутати маршрут і не залишити слідів. Сидячи в зоні очікування, я зв'язалася з Рексаром.

"Зайнятий?" – написала я.

"Для тебе завжди вільний" - відповідь від Рексара прийшла швидко. - “Сайрус мені передав, що ти втекла із замку відьмаків. Де тебе забрати?

“За мною приїжджати не треба. Зможете забрати мої речі з Ордену?” - запитала я.

"Звичайно." - коротко відповів Рексар. За кілька хвилин надійшло нове повідомлення. - “Кіро, ти впевнена, що нам не треба прилетіти по тебе? Ти ж знаєш, ми допоможемо у всьому, що ти задумала.”

“Впевнена. Я мушу дещо перевірити сама.” - відповіла я і відключилася.

Взяти з собою команду було привабливо, я давно їх не бачила і страшенно скучила. Але судячи з записів, стежками Первородних можуть тільки Первородні пройти. Час перевірити це звання.

Сівши на літак я розслабилася, як раптом відчула що хтось намагається вийти зі мною на ментальний зв'язок.

«Кіра.. Якщо ти летиш до феніксів – будь обережна. Шлях до них дуже складний» - почула в голові голос Елара. - «Якщо до банші-бережись Улуку. Вона небезпечна, вигнанка, їй не раді в общині. Вона може спробувати з тобою зв'язатися, якщо дізнається, що ти можеш потрапити в їхнє поселення.»

«А ти казав, що селища зруйновані та інші види знищені.» - зауважила я.

"Слухай уважно. Ходять чутки, що Кіцуне це сучасна японська мафія. Можливо стежка приведе тебе в їхнє лігво.» - продовжив Елар.

"А гідри?" - запитала я найцікавіше.

«Про гідр немає жодної інформації понад тисячу років. Я не знаю, що може чекати тебе на цій стежці і куди вона тебе приведе» - серйозно відповів Елар.

"А навіщо ти мені це розповідаєш?" – поцікавилася я.

«Бо розумію, що стримати тебе не зможу. Повинен хоча б допомогти.” – голос відьмака у моїй голові пролунав сумно.

"Дякую" - відповіла я, паралельно записавши всю отриману від Елара інформацію. Навпроти гідр я поставила великий знак питання.