Частина 28. Некерована

Аякс співчутливо глянув на мене і вийшов за Еларом. Охорона, що підійшла, потяглася було підняти мене, але я встала сама і мовчки пішла до своєї кімнати продумуючи новий план.

• Еларе, ти так дівчинку заганяєш. - сказав Аякс, увійшовши до кабінету верховного відьмака слідом за ним.
• Не цукрова, не розтане. - буркнув Елар і сів у крісло. - За те не буде часу думати про дурниці.
• Тобі нагадати… – почав було Аякс.
• Ні. - гаркнув на нього Елар. - Аякс, йди поспи. Ти ще маєш час до тренування з Кірою. А я вже лягати не буду. - чоловік втомлено закрив обличчя руками.
• Еларе, друже. - знову спробував щось сказати Аякс.
• Чорт, Аяксе, ну якого хріну вона не слухається?! Так, вона була зарозуміла і стійка коли я її вперше зустрів! Але материнство її згладило... Якою ж ніжною і чуйною вона була... до тої пожежі. - чоловік налив собі віскі і одним ковтком осушив склянку. - Я був такий радий, коли знайшов її! Коли вона погодилася залишитися на це чортове навчання! Але вона доводить мене до стану кипіння! Ніхто ще так мене не дратував, як вона! Може тому, що я, якогось чорта, все ще кохаю її. - останні слова він сказав зовсім тихо. - Але вона некерована!
• То може не потрібно намагатися керувати нею? – спитав Аякс.
• Може... - тихо сказав Елар. - Аякс, йди. Залиш мене одного з моїм горем.
• Я б з радістю, але ти все не даєш мені сказати. – відповів йому Аякс.
• Що? - Елар підняв очі на відьмака, що стоїть біля дверей.
• Судячи з сенсорів та свідомості охоронців, які мали відвести Кіру до її кімнати – вони у відключці. А Кіри більше у фортеці немає. - сказав Аякс, на що Елар брудно вилаявся і схопився з крісла, метнувся до виходу.