ВІдьмак МимоволІ

Глава 4. На кухні

На зворотному шляху Назар сів біля вікна й попросив, щоб Андрій не дивився на нього так пильно. Особливо коли поруч стоїть хтось із пасажирів. Андрій спробував дивитися на відбиття в шибці. Видно було мокру смугу вздовж братового коміра, подряпину на його щоці й половину власного обличчя. За селом маршрутка вийшла з-під дерев, у вікно вдарило сонце, і відбиття щезло.

Андрій притулився чолом до скла. Ще їхати й їхати. Треба написати матері, що буде по обіді, або зовсім не приїде, бо вже встиг зморитися, хоч дня ще й половини не минуло. Хлопець поруч діставав щось із кишені. Андрій підібрав лікоть, щоб йому не заважати, й нарешті на нього глянув.

— У тебе зарядки нема? — спитав Назар.

Телефон у нього розрядився ще біля зупинки. Андрій похитав головою й відсунувся, хоча між ними й так було досить місця. Хлопець поруч. От як він щойно про Назара подумав. Навіть ліктем посунувся з тією байдужою чемністю, з якою посуваються в транспорті біля чужих.

До міста вони більше не пробували.

* * *

Мати відчинила в старій кофті, один рукав закочений вище ліктя. Побачила Андрія, хотіла щось спитати про ранковий дзвінок, а тоді перевела погляд на Назара.

— Ти хоч їв сьогодні?

Вона взяла його за рукав і втягла до квартири. Руку він притиснув до живота, щоб не зачепити одвірка. Мати цього не помітила. Уже з кухні вона гукнула, щоб він не мився холодною водою, бо в крані нарешті є гаряча. Для Андрія в неї був інший наказ. Нехай зачинить двері, поки тепло з квартири не пішло на сходи.

На столі лежала газета з кружальцями від мокрих банок. Мати збиралася закривати щавель і нарізала його стільки, що вони тепер не могли сісти, поки не посунули миску. Назар притримав її здоровою рукою. Андрій посунув газету. Мати поставила перед ними дві тарілки й запитала Назара, що він зробив із курткою. Як це повісити на вішак, коли з неї сиплеться земля? Назар сказав, що впав. Вона глянула йому на плече, зачекала, поки він сам спробує зняти куртку, й підійшла розстебнути манжету.

— Спершу поїж. Тоді подивимося.

Андрій сів збоку, звідки бачив їх обох. Мати стягла куртку з Назарової руки, винесла в передпокій і вернулася по свою тарілку. Поставила її перед собою, тоді насупилася й підняла зі столу Назарову. Він ще не взявся за ложку.

— А це я кому?

Її рука завмерла. Назар дивився, як вона тримає тарілку, і нічого не казав. Нарешті мати його побачила й поставила тарілку назад, так швидко, що хлюпнуло на газету. Витерла стіл. Почала говорити про щавель, про те, що треба було брати меншу миску й нарізати двічі. На останніх словах глянула на Назара, наче хотіла, щоб він погодився.

Назар узяв ложку й спитав, чи є сметана. Мати пішла до холодильника. Дістала банку, поставила на стіл перед Андрієм і сказала йому брати скільки хоче. Тоді Назар сам простягнув до неї руку. Вона помітила його й відсунула банку до нього обома долонями.

Андрій згадав, як у дитинстві вони збирали в темряві пазл, бо батько звелів вимкнути світло й спати. Назар намацував краї, а Андрій світив кишеньковим ліхтариком під ковдрою. Вони довго вважали, що їм бракує одного шматка, доки при світлі не побачили: то два різні пазли. Але от сьогодні він пригадав би навіть картинку — собака з газетою в зубах. Ще хвилину тому, в передпокої за відчиненими дверима, ніякого хлопця під тією ковдрою не було.

Мати принесла з кімнати плед, щоб Назар накинув на плечі. З порога спитала, чи Андрій не збирається сьогодні ще кудись, бо можна було б дорогою забрати з ремонту її чоботи. Назар сказав, що сам забере. Мати підняла голову, глянула просто на нього і раптом запитала:

— А де ти спав?

Назар відповів, що за містом. Вона хотіла знати в кого. Він сказав, що в знайомих. Мати розгорнула плед, і він підставив здорове плече. Андрій уже відкрив рота, щоб сказати їй про яму. Назар побачив це й ледве помітно хитнув головою. Мати сіла коло нього. Два пальці, якими вона притримувала плед на його руці, були в зелених плямах від щавлю.

Коли прийшов час іти, Назар попросив її не проводжати до дверей. Сказав, що буде в Андрія, і взяв із кухні шмат хліба на дорогу. Мати нагадала, що в нього там лишилися спортивні штани, якщо треба переодягнутися. Вона ще сиділа біля столу, коли брати вийшли в передпокій.

Андрій нагнувся по черевики. З кухні мати гукнула, щоб він забрав її чоботи в суботу, якщо сьогодні не встигає. Він уже хотів відгукнутися, та хтось поруч заворушився, і Андрій глянув на Назара. Той тримався за край дверей і жував. Ще долинуло, як мати поставила одну тарілку в іншу.

* * *

У своїй квартирі Андрій віддав братові зарядку й пішов узяти чисту футболку. Відчинив шафу й не міг згадати, навіщо йому зараз перевдягатися. Уранці він уже одягнув чисте. Висунув шухляду, посунув убік светр і побачив фіолетову футболку, яку не носив багато років. У неї був розтягнутий комір. Можна було викинути. Андрій поклав її на ліжко, щоб потім не забути, й почув із кухні, як падає ложка.

Він уже збирався вилаятися на власну неуважність, коли побачив Назара. Той стояв біля підвіконня, дивився вниз на ложку, а здоровою рукою намагався дотягнутися до розетки. Андрій переставив зарядку ближче, приніс фіолетову футболку й залишив її на спинці стільця. Назар торкнувся пальцем коміра. Сказав, що розтягнув його ще в школі, коли потай узяв ту футболку на фізкультуру.

На телефоні, який нарешті засвітився, було порожньо. Назар відкрив список дзвінків, закрив і поклав апарат на стіл. Потім знов узяв. Набрав до майстерні. Привітався, назвав себе й спитав, чи йому виходити завтра. Андрій чув, як у слухавці працює радіо, а голос просить передзвонити, бо тепер не може говорити. Назар ще раз назвав себе. Там помовчали, потім запитали, чи він щодо замка.

— Так, — сказав Назар. — Якщо є робота на завтра.

Вільне віконце в них було після четвертої. Назар записав адресу майстерні, яку й без того знав, і поклав слухавку. Андрій вирішив, що той переплутав, але Назар сказав, що завтра піде як майстер на підміну. Про гроші, які йому заборгували, з першого заходу не питатиме. Спочатку подивиться, скільки зможе лишатися в людини на очах.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше