Розділ 6

- Що робиш? – позіхаючи на весь рот зайшов в кухню Єлисей.

- Фільм жахів дивлюсь, – відірвала  погляд від телеграм каналу.

- Як називається? – поплутав він до кавоварки.

- Новини.

- А?! – оторопіло витріщився він на мене.

Відповіла йому спокійним поглядом.

- Прокидайся швидше. Нас чекає важкий день.

- То може не будемо спішити, раз він чекає? – блиснув він своєю ерудицією.

- Може і не будемо. Привид тобі навіть личить, – буркнула у відповідь.

Стрепенувся й невдоволено засопів. Пошарудів біля кавомашини й з чашкою кави всівся навпроти мене.

- Як спалося? – єхидно запитала я, оцінивши його чорні кола під очима.

- Нормально, – зиркнув він з-під лоба на мене, ніби перевіряючи мою реакцію.

Угу! Можу тільки здогадатися, що пів ночі не спав…

- Еміль теж так нормально спав, що й досі не може прокинутися? – невинно уточнюю.

- Втомився, певно.

Тільки закочую очі на цю сміливу заявку. Зліплюю собі бутерброда, гризу. Переводжу погляд на привида. Нудно й довго роздивляюсь його. Ну з однієї сторони мені нічого не здалося, а з іншої гірше теж не стали. Все залишилося…стабільним. Переводжу погляд на Єлисея. Той посовався, смикнувся, розлив каву. Хух, від привида якось менше розрухи. Запитливо підняла брову.

- Що? – насупився він у відповідь.

- Чого нервуєш?

- Не знаю…ти, привид і невідомо, як цього позбутися…– зухвало зиркнув він на мене.

- Угу! Проблема виявилася дещо складніша, бо після промовки: «Хай твої тривоги віднесуть єдинороги», само не розсмокталося й привид не зник.

- Знущаєшся? – примружив він очі.

- Та де там? З питанням, як позбутися привида, ношусь, як біснувата білка з горіхом, – зітхнула я.

- З біснуватою я погоджусь, – пробурмотів він.

- Буду знати, що ти готовий до усіх моїх вивертів.

- До яких?

- Біснуватих, – статично кивнула йому.

- Угу. Будеш до них готовий. То ми знову на кладовище?

- Угу! План такий.

- А чого так рано? – на весь рот позіхнув він.

- Бо найкращий час для відвідування кладовища – дообідній.

Єлисей, як та мала дитина потер очі. Посовався на місці.

- А якщо не знайдемо кістки? – покосився він кудись в сторону й зашепотів до мене.

- Тоді знайдемо якийсь інший варіант.

- А точно знайдемо?

- А ти, думаєш, що я прямо шаленію від щастя бути тобі наглядачем? – прошепотіла до нього.

- Ясно! – буркнув він.

- Якщо ти вже так не віриш в мої здібності, то вір хоч в моє бажання тихого і САМОТНЬОГО життя. Я заради нього готова не все.

- А Зорян? – втулив він питання.

- Що Зорян? – дряпнуло мене питання.

- Як він вписується у твоє самотнє життя?

- Єлисей, золотце, а чого я не знаю? – скривила я губи.

- Нічого. Ми просто…Спілкуємося…Ну після того всього. І я там їм дещо діставав…

- Діставач, – посміхнулася я. – І раз ти вже поїв, то поїхали.

До походу підходжу вдумливо й в наплічний пакую окрім води, солодощі. Відчуваю, ми туди надовго. Вливаю трохи сил у привида. Одні розтрати від цих привидів…Й човгаю до машини.

- Слухай, а може ми мою машину візьмемо? – крутиться Єлисей довкола мене.

- Не візьмемо. Ти від сили спав кілька годин. Я тобі своє життя не довірю. А ваші понтові машинки водити не буду. Тому все суворо. Їдемо моєю.

- Ну хоч спробував, – пробурчав він.

Демонстративно позітхав біля моєї машини. Покосився на свій автопарк…

- Всядься вже, – шикнула я.

З виглядом мученика дочалапав до моєї машини, сів й трагічно зітхнув. Тільки фиркнула на те й потихенько виїхала.

 Зазвичай за кермом я вмудрялася так поринути у свої думки, що бувало проїжджала зайве. Але сьогодні під вовтуження Єлисея я ніяк не могла на чомусь зосередитися й думки, як ті блохи, стрибали з теми на тему.

   Спалення кісток привида найнадійніший спосіб його позбутися. Були ще якісь екзотичні методи, але Марфа доволі скептично до них віднеслася. Метод свічки, і я покосилася на привида, мені точно не допоможе. Й навряд чи я зможу вкласти неспокійний дух відпочивати у металевий контейнер. Але якщо привид тут, то і є спосіб, як його позбутися. Я просто поки що про нього не знаю. І це втішає. Хоча мене більше бентежить його поява. Якщо законі непорушні, то хтось дуже навіть умисне ці закони порушив…То Єлисей умисна жертва чи випадкова? З випадковою я можу погодитися, цей точно міг притягнути якусь гидоту. А з умисною? Знову покосилася на Єлисея, який щосили генерував нудьгу й страждання? Посопіла. А чого я мучусь цими питаннями при Зоряні то? От ввечері навантажу, нехай думає, легко прийняла я рішення.